Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#37 У МУРІ <g/> , в зустрічі цих традицій <g/> , творилися засновки до — скажемо скромно — взаєморозуміння <g/> .
doc#11 Відомо <g/> , що йдеться тут про Ернста-Теодора-Амадея Гофмана <g/> , який добре знався на нечистій силі всіх Гатунків від розсмійвеселого до — і найбільше — чорномагійно-потужного <g/> , був володарем і підвладним усіляких бісів <g/> .
doc#6 Але вже сьогодні можемо ствердити <g/> , що він міг захоплюватися й складними літературними творами від Джойса й Еліота до “ <g/> The Hound of the Heaven <g/> ” Франсіса Томпсона <g/> , далеко не простої поеми <g/> , яку Курилик знав мало не напам'ять <g/> .
doc#6 На цій виставці до певної міри це стосується до “ <g/> Вітер співає в телефонних дротах <g/> ” ( <g/> ч. ЗО <g/> ) <g/> .
doc#6 ” ( <g/> ч. 13 <g/> ) і до “ <g/> Замерзлі вікна і хлопець у молитві <g/> ” ( <g/> ч. 3 <g/> ) <g/> .
doc#72 Сулима систематично пропонує <g/> , “ <g/> що- найсвоєрідніші <g/> , найкардинальніші особливості вкраїнської народньо-масової фразеології <g/> ” в протиставленні до “ <g/> зросійщености великих міст <g/> , донецьких заводів <g/> , колоній <g/> , бараків <g/> , санаторійних зон <g/> , відповідальних спеців <g/> …
doc#72 Вони належали або до “ <g/> Королівства Галицького й Вол од и- мирського з великим герцоґством Краківським <g/> ” <g/> , які Австрія успадкувала від Польщі <g/> , 5 6 або до герцог'ства Буковинського <g/> , що певний час перебувало було в складі князівства Молдавського <g/> , що стояло в васальній залежності від Туреччини <g/> .
doc#6 Навіть в ілюстрації до “ <g/> Лиса Микити <g/> ” впадає в око <g/> , що тварини — головні герої — дивляться на глядача <g/> , але далеко не завжди люди ( <g/> пор <g/> .
doc#6 <p> Зовсім або майже не знавши Франка або навіть про Франка <g/> , Курилик погодився рисувати ілюстрації до “ <g/> Лиса Микити <g/> ” <g/> .
doc#72 У роках 1930-1931 колективізація була фактично завершена <g/> , а куркулі “ <g/> ліквідовані як кляса <g/> ” <g/> , що вкупі з непомірними хлібозаготівлями <g/> , призвело до “ <g/> малого <g/> ” голоду 1932 року <g/> .
doc#72 <p> З часом чимало льокалізмів убуває <g/> , але <g/> , як правило <g/> , якась домішка їх завжди є. У суті речі <g/> , “ <g/> русинська мова <g/> ” не була здатна до “ <g/> мовної війни <g/> ” і не потребувала її <g/> .
doc#72 <p> 36 Детальніше в SHEVELOV 1966 <g/> , 83-90. Крім наведеної бібліографії <g/> , до “ <g/> мовної дискусії <g/> ” стосуються також <g/> : “ <g/> Кілька язикових уваг <g/> ” ( <g/> редакційна <g/> ) <g/> , “ <g/> Діло <g/> ” <g/> , 27 серпня 1913 р. ( <g/> мені неприступна <g/> ) <g/> ; Лесь Мартович — “ <g/> Причинки до статті “ <g/> Кілька язикових уваґ <g/> , “ <g/> Діло <g/> ” <g/> , </p><p> 2 вересня 1913 р. Великою мірою ці самі питання порушує Ф. Корш <g/> , хоч дискутує він не </p><p> 3 українськими <g/> , а з російськими авторами <g/> .
doc#72 Редакційний вступ до “ <g/> Мовознавства <g/> ” закликав лінґвістів “ <g/> раз назавжди покінчити з старими буржуазними філологічними традиціями в праці і вийти з кабінетів на заводи <g/> , в цехи <g/> , на колгоспні лани <g/> ” <g/> .
doc#71 <p> xvi Намагання теоретично обґрунтувати орієнтацію на стиль <g/> , ближчий до “ <g/> народного <g/> ” <g/> , міститься в розвідці І. Нечуя-Левицького « <g/> Сьогочасне літературне прямування <g/> » <g/> : “ <g/> Для літератури взорцем книжного язика повинен бути именно язик сільськоі баби <g/> , з іі синтаксисом <g/> ” <g/> .
doc#6 В умовах інтер'єру про елементи рембрандтівського освітлення можна говорити в застосуванні до “ <g/> Не руш <g/> !
doc#71 Через утиски з боку російського уряду вона опинилася навіть перед загрозою повного вигублення цих високих елементів <g/> , наближаючися до “ <g/> низького стилю <g/> ” xvi передромантичної доби <g/> .
doc#72 Засноване 1869 р. товариство “ <g/> Руська бесіда <g/> ” провадило — подібно до “ <g/> Просвіти <g/> ” в Галичині — освітню роботу серед дорослих <g/> . </p>
doc#72 А втім <g/> , у передньому слові до “ <g/> Російсько-українського словника правничої мови <g/> ” ( <g/> Київ 1926 <g/> ) “ <g/> редактори <g/> ” ( <g/> тобто А. Кримський <g/> ) заявляють <g/> : “ <g/> свідомо ми повводили в словник багато слів із давньої правничої української мови <g/> , щоб з'ясувати зв'язок сучасної мови з давньою <g/> , підвести під сучасну правничу мову історичний ґрунт і показати <g/> , яку силу слів із давньої правничої мови заховує сучасна мова України й як жорстоко помиляються ті <g/> , котрі обвинувачують теперішню українську мову <g/> , закидаючи їй штучність <g/> , кованість <g/> , галичанізм тощо <g/> .
doc#72 <p> В літературі змушено замовкнути аполітичних “ <g/> неоклясиків <g/> " <g/> ; доведено до “ <g/> самоліквідації-” ( <g/> 1927 <g/> , 1929 <g/> ) та “ <g/> самокритики <g/> ” об'єднання найталановитіших письменників — ВАПЛіте в Харкові <g/> , МАРС у Києві <g/> , — а багато їхніх членів зазнали переслідувань <g/> .
doc#25 <p> Тут ми знову приходимо до “ <g/> системи етимологічних фонем <g/> ” <g/> , або <g/> , як Михальчук їх називає в іншому місці “ <g/> історично-діялектних фонем <g/> ” <g/> , “ <g/> етимологічно-діялектних фонем <g/> ” ( <g/> 2 <g/> , 22 <g/> ; 5 <g/> , 456 <g/> ) <g/> .