Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#94 Синовбивці <g/> , батьковбивці — всі вони побували на російському престолі <g/> , а що вже казати про фаворитів і виконавців монаршої волі <g/> , що так само в крутежі коловладдя виринали й зникали <g/> , боги на час <g/> , раби на віки вічні <g/> , перед своїм піднесенням <g/> , після свого падіння і <g/> , зрештою <g/> , в період свого блиску й влади <g/> . </p>
doc#94 Під час війни він був працівником радіо <g/> , що було знаряддям Муссоліні <g/> , він виступав проти Америки <g/> .
doc#95 Харків — місто мого дитинства й молодости <g/> , я прожив там від 1914 до 1943 року <g/> , там я пройшов початкову й середню школу <g/> , університет ( <g/> що тоді функціонував під доброзвучною назвою ХПІПО — Харківський Педагогічний Інститут Професійної Освіти <g/> ) <g/> , там починалася моя викладацька праця — спершу в Газетному Технікумі <g/> , потім в Інституті журналістики <g/> , потім в Університеті ( <g/> який на той час став знову просто університетом <g/> ) <g/> , там починалася моя наукова праця <g/> , в аспірантурі й поза нею <g/> , там я дістав папірець <g/> , що я кандидат філологічних наук <g/> , і другий <g/> , що я доцент <g/> .
doc#96 Випадково я чув <g/> , як одна американська пані — в гостях <g/> , на короткий час — запитала <g/> , скільки коштувало б купити хутір в Ісландії <g/> .
doc#96 Новітній час і тут приніс утечу до міст <g/> , але поки що найбільше з них — Рейк'явік — має 80 тисяч мешканців <g/> , а друге — Акурейрі — 9. Та і тут спосіб життя підкреслено індивідуальний <g/> .
doc#96 Ходити довго ними можна не тільки через індивідуалізм ісландців <g/> , що будували собі кожний свій власний окремий будинок <g/> , найчастіше з брижованого заліза ( <g/> дерева й цегли країна не постачає <g/> , вибір тільки між лавою й залізом <g/> ) <g/> , а ще через те <g/> , що місто в наш час суворо плянується <g/> .
doc#96 Найориґінальніший ще Свейнсон <g/> , на довгий час рейк'явікський enfant terrible <g/> , але тепер більш-менш загальновизнаний <g/> .
doc#96 Земля <g/> , що розтріскується під час землетрусів <g/> .
doc#96 Пальсон у своїй іронії <g/> . Геологічна ідеологія нікуди не приведе <g/> . </p><p> Коли 1944 року прийшов час проголосити незалежність Ісландії <g/> , це зроблено в Тінгвелірі <g/> . Там-бо постало 930 року народне віче
doc#97 Зовсім інакше <g/> , але так само неозоро довго <g/> , геть пізніше <g/> , я долав десятитом'я « <g/> Шукавши втрачений час <g/> » <g/> .
doc#97 Наївна спроба врятувати становище позірним відчитанням час від часу думок поета ( <g/> « <g/> Из головы его не шел вечер двадцять пятого <g/> » або « <g/> Представлялось <g/> , как разворачивается астрономическая съемка <g/> » тощо <g/> ) можуть викликати тільки легку посмішку — звідки може автор знати <g/> , що було в голові Шевченка <g/> ?
doc#97 Автор раз-у-раз наголошує на тому <g/> , що під час аральської експедиції <g/> , зокрема в Раїмі <g/> , Шевченко приятелював з російськими офіцерами <g/> , особливо Бутаковим і Поспєловим <g/> .
doc#97 Наче автор увесь час ходить над власним текстом і розставляє крапки над і. Автор ніби жадає від читача <g/> : тут роби павзу <g/> .
doc#98 Тоді <g/> , наїжджаючи час від часу на кілька днів до Харкова <g/> , він зупинявся в мене <g/> , хоч моя <g/> , разом з матір'ю <g/> , житлоплоща була одна крихітна комірчина <g/> , на яких 8 квадратових метрів <g/> .
doc#98 Коли я почув про його арешт <g/> , я був певний <g/> , що й мені треба <g/> , час і пора <g/> , « <g/> риштувать вози в далекую дорогу <g/> » <g/> , і то задурно <g/> …
doc#98 , перманентний чорторий <g/> , з апогеєм « <g/> України в огні <g/> » сорокових <g/> . </p><p> У світах час руйнував багато чого <g/> , але від Вавилону <g/> , Пальміри <g/> , Ніневії <g/> , Атен <g/> , Риму
doc#98 Довгий час так робилося під тиском <g/> , загрозою <g/> , страхом <g/> .
doc#99 Це час <g/> , коли ніби <g/> , за Миколою Кулішем <g/> , « <g/> Народнім Малахієм <g/> » <g/> , розпадаються форми <g/> , а не знати <g/> , чи з того постануть реформи <g/> .
doc#100 Коли настане час вписуватися нам у світовий <g/> , ну скромніше — у європейський контекст нашого століття <g/> , то я <g/> , не вагаючися <g/> , згадав би <g/> , певно <g/> , Валер'яна Підмогильного <g/> , Євгена Маланюка <g/> , Євгена Плужника <g/> , Миколу Куліша <g/> , звичайно ж — ранній Тичина <g/> …
doc#101 текти всеохопно <g/> , « <g/> розтікатися по древу <g/> » <g/> , як казав давній літописець <g/> . </p><p> Під час відвідин Буковини та Кам'янця-Подільського проф <g/> . Ю. Шевельов мав різні зустрічі <g/> : з викладачами і