Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#76 Ось кілька цитат з нашим терміном у різних контекстах <g/> , найчастіше з іменником дух <g/> : « <g/> …
doc#78 іменників чол <g/> .
doc#78 ; </p><p> д. Іменники типу зілля мають довгі приголосні плюс е ( <g/> Павловський позначає його ѣ <g/> ) <g/> : насгиьнѣ ( <g/> 7 <g/> ) <g/> , вєсільлѣ ( <g/> 28 <g/> ) та ін <g/> .
doc#78 іменників чол <g/> .
doc#78 <p> Але в дальших випадках годі думати про вплив Шевченкової говірки <g/> , якщо навіть припустити слабкі північні впливи на неї <g/> : </p><p> 3. Перед початковим о- не буває типового для південно-київських говірок протетичного г <g/> : оріхи <g/> , виострю 23 <g/> ) <g/> ; </p><p> 4. Ненаголошені о <g/> , у <g/> , за рідкими винятками <g/> , не плутаються 24 <g/> ) <g/> ; </p><p> 5. В іменниках типу зілля поруч нормального -а є випадки з -е після подовжених приголосних <g/> : весілле <g/> , возліссе <g/> , камінне 25 <g/> ) <g/> ; </p><p> 6. У дієсловах 2 дієвідміни в 1 особі одн <g/> .
doc#80 Вони можуть накопичуватися <g/> , як у поданих прикладах <g/> , але можуть у рівномірному ритмі супроводити кожний іменник речення <g/> , як от <g/> : « <g/> Професорів знала Тася з урочистої обстанови лекцій <g/> , авдиторій <g/> , лав <g/> , схилених голів <g/> , літографованих курсів <g/> , цератових зошитів <g/> , чорної таблиці <g/> , величезного вестибюлю <g/> …
doc#81 З російського зневажливого Вбнька <g/> , мовляв усі простолюдини звуться Іван <g/> , утворено типовий український іменник чоловічого роду на -о і то з кінцевим наголосом <g/> , як Сашку <g/> , Мишку <g/> .
doc#81 Але тоді ані ці проблеми мене не обходили <g/> , я щебетав російською мовою <g/> , wie der Vogel singt <g/> , не задумуючися над тим <g/> , звідки взялася українська <g/> , ані навчання в гімназії не було розраховане на такі проблеми та їх розв'язання <g/> ; воно було спрямоване на засвоєння певної кількости фактів <g/> : від латинської відміни іменників і дієслів до клімату Індії й Мадаµаскару <g/> , а вже повне мовчання зберігалося щодо проблем націй і національного поневолення в Російській імперії <g/> . </p>
doc#81 Кілька разів у перед- і повоєнні часи Наконечний друкував статті <g/> , що боронили поодинокі явища мови <g/> , що протиставляли українську мову російській і тому підлягали усуненню <g/> , наприклад <g/> , тверду вимову зубних перед і з давнього о <g/> , видові опозиції в віддієслівних іменниках тощо <g/> .
doc#81 Тимченкові закинено закоханість у застарілі конструкції ( <g/> приміром <g/> , уживання родового відмінка перед іменником <g/> , від якого він залежав <g/> , типу Дніпра береги <g/> ) <g/> , а співвинним був — я. Тут виявилася відмінність етнографічної школи українського пуризму з модернішою й поміркованішою школою Синявського <g/> , але я про це не дуже здавав собі справу <g/> .
doc#81 Її стаття про відмирання кличної форми українського іменника не знайшла підтримки ( <g/> хоч деякі її спостереження були слушні <g/> ) <g/> .