Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#92 Ось вони ( <g/> читач <g/> , що не цікавиться такими сухими матеріялами і не має мисливських нахилів Білодіда <g/> , звичайно <g/> , омине цей перелік <g/> ) <g/> : </p><p> 1. « <g/> Уярмлена мова <g/> » ( <g/> спільно з Нетаєм-Цебенком <g/> ) <g/> .
doc#92 Бо вояк цей ідейний і культурний <g/> , пізнав світ <g/> , його принаду і його суворість <g/> , вигартував у собі мужність і виховав змістовність <g/> » <g/> . </p>
doc#92 Щось подібне мені траплялося читати в радянській пресі <g/> , але вперше в пристойному журналі <g/> , який надрукував цей пасквіль <g/> , як видно <g/> , не розглянувшися в ньому <g/> .
doc#92 Там <g/> , як уже тут говорилося <g/> , Якобсон не мав сили <g/> ; але цей журнал ніколи не виявляв великого зацікавлення слов'янськими проблемами <g/> .
doc#92 А в намаганні переконати жидівського науковця цей аргумент був найсильніший <g/> .
doc#92 Можу собі уявити <g/> , яким безнадійно здитинілим і <g/> , в своїй запеклості <g/> , небезпечним видався цей лист <g/> .
doc#92 Тільки геть пізніше мені пощастило відновити цей список і дістати малу частину текстів <g/> .
doc#92 Хоч поволі цей « <g/> культ особи <g/> » втрачає на своїй актуальності й потузі <g/> . </p>
doc#92 особи <g/> » втрачає на своїй актуальності й потузі <g/> . </p><p> Може <g/> , дещо запатетично буде закінчити цей спогад про зустрічі з Якобсоном <g/> , але для тих <g/> , хто вірить у справедливість історії
doc#92 його вісімдесятріччі не лишається багато <g/> , поки він мусітиме переступити той же поріг <g/> , автор цей не має ніяких практичних бажань і вимог у контексті спогаданого тут <g/> . В СРСР спеціяльна
doc#92 Живи я ще п'ятдесят років <g/> , може б <g/> , цей погляд змінився <g/> .
doc#92 Звичайно <g/> , на цей час мої « <g/> Білоруси <g/> » були вже в Мартіне <g/> , і в моїй свідомості Якобсон був уже скинений з п'єдестала <g/> .
doc#93 на Україні <g/> , руставелівці Ахметелі в Грузії <g/> , Єврейський театр Олександра Ґрановського в Москві ( <g/> цей театр намагався був дати притулок Курбасові після вигнання останнього з « <g/> Березоля <g/> » і України
doc#93 Актори замінили цей стиль штампами щоденної мови канадської провінції ( <g/> дію перенесено до Лондона в Онтаріо <g/> ) <g/> , тему розміняно на газетчину про « <g/> визволення <g/> » жінки <g/> , вчинки взято з шабльонів щоденного побуту <g/> : героїні засмагають на сонці <g/> , мастяться відповідними мастилами <g/> , чешуть волосся <g/> , вбивають надокучливих комарів <g/> , варять страви <g/> , клінують ( <g/> прости Господи за слово <g/> ) хату тощо <g/> .
doc#93 І коли стомлені актори відповіли на оплески оплесками ( <g/> звичай цей запровадив Сталін <g/> , коли не мав що робити під час затяжних овацій <g/> ) <g/> , — це була оргія оплесків <g/> .
doc#93 ) </p><p> Едінбурґ <g/> , серпень 1979 — Нью-Йорк <g/> , вересень 1979 </p><p> ПОСТСКРИПТУМ 1989. Як я міг знати <g/> , що <g/> , коли я писав цей нарис <g/> , уже існував фільм Юрія Іллєнка « <g/> Вечір на Івана Купала <g/> » <g/> , що його цензори з яловими душами сховали були в неприступних сейфах київської кінофабрики й не пустили до глядача <g/> .
doc#94 Тим не менше <g/> , варіянт цей <g/> , хоч і відкинений <g/> , виразний <g/> .
doc#94 А якщо завтра його таємничо повалять <g/> , — буде інший <g/> , і цей теж буде навіки <g/> .
doc#94 Подорож латинського <g/> , конструктивно змодифікованого libertas-свобОди затрималася в своїй повільності аж мало не до нашого століття <g/> , коли цю libertas « <g/> в огні її <g/> , окрадену <g/> » збудили <g/> , перефразовуючи Шевченка ( <g/> у Шевченка цей образ стосується до України <g/> , але перенесення його на свободу не проти логіки Шевченкової творчости <g/> , бо Україну минулого й майбутнього він мислив якщо не в тотожності з свободою <g/> , то принаймні в дуже близькій сумежності <g/> ) <g/> . </p>
doc#94 На Україні апарат цей поки що не зробив ані кроку вперед <g/> .