Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#88 їх було виховано в авдиторіях старих університетів <g/> , які спочатку мали назву Вільних академій <g/> , а потім ІНО — Інститутів народньої освіти <g/> . </p>
doc#88 Дипломи <g/> , екзамени — це засоби <g/> , які застосовувала буржуазія для утримання своєї влади <g/> .
doc#88 Людей <g/> , які вірили в науку <g/> , почали вчити <g/> , що об'єктивної науки немає <g/> , є лише директиви центральних органів <g/> , і вони завжди мають рацію <g/> .
doc#88 Молода наукова дрібнота посіла всі керівні посади <g/> , натомість старі <g/> , які ще залишились <g/> , трималися біля них у ролі радників <g/> , пройнятих постійним страхом <g/> , радників <g/> , думку яких питали рідко <g/> , а ще менше слухали <g/> , причому їм постійно давали зрозуміти <g/> , що вони утримались завдяки якомусь недоглядові <g/> , але <g/> , зрозуміла річ <g/> , ненадовго <g/> .
doc#88 Виявилось <g/> , що професори можуть цитувати Леніна і Сталіна та висловлюватися точно за програмою <g/> , нав'язаною з Москви <g/> , однак залишаються якісь невловимі речі <g/> , зрозумілі самі собою <g/> , які не занотує жадна стенограма й не зможе піддати критиці жаден декан <g/> , проте відчує їх кожен студент <g/> .
doc#88 Виявилося <g/> , що в межах офіційно затвердженого <g/> , згідно з вимогами <g/> , набору речень існують нюанси <g/> , які неможливо визначити <g/> , але які виразно свідчать про чесність або нечесність професора <g/> , його індивідуальність або відсутність індивідуальности <g/> , пристосуванство <g/> .
doc#88 Виявилося <g/> , що в межах офіційно затвердженого <g/> , згідно з вимогами <g/> , набору речень існують нюанси <g/> , які неможливо визначити <g/> , але які виразно свідчать про чесність або нечесність професора <g/> , його індивідуальність або відсутність індивідуальности <g/> , пристосуванство <g/> .
doc#88 Іншою дикою перешкодою є заборона навіть згадувати вчених <g/> , які були репресовані — а їх тисячі <g/> !
doc#89 І завжди провідними постатями критики <g/> , які лишають тривалий слід у духовості свого народу <g/> , є критики вгляду <g/> , тоді як критики нагляду можуть відіграти корисну ролю тільки доти <g/> , доки вони коментують те <g/> , що відповідає їхній програмі <g/> , доки вони <g/> , кажучи за « <g/> Таймсом <g/> » <g/> , захоплюються <g/> . </p>
doc#89 Тоді <g/> , коли Гоголь шукав — хай у спотворених мертвечиною російської імперії формах — підстав душевного розвитку людини й народу <g/> , Бєлінський нападав на нього з газетними тирадами <g/> , диктуючи <g/> , про що — і тільки про це — він сміє писати <g/> , — тирадами на зразок таких <g/> : « <g/> Найживіші сучасні національні питання в Росії тепер <g/> : знищення кріпацтва <g/> , скасування тілесної кари <g/> , запровадження по змозі суворого виконання хоч тих законів <g/> , які вже є <g/> » <g/> . </p>
doc#89 чи інші особи <g/> , до яких ми можемо ставитися з певного або цілковитою пошаною і які в цілості своєї критичної діяльности можуть і не належати до наглядової критики <g/> . Ось <g/> ,
doc#89 Мушу сказати <g/> , що в віці між 14 і 16 роками я теж так думав <g/> , і можу тільки висловити свою пошану до критиків <g/> , які до зрілого віку зберегли такі молоді смаки <g/> .
doc#89 В тому <g/> , які риси твору він підносить і наголошує <g/> , а які оминає або лише згадує <g/> .
doc#89 В тому <g/> , які риси твору він підносить і наголошує <g/> , а які оминає або лише згадує <g/> .
doc#89 Та ж чим інакше можна пояснити <g/> , що <g/> , видаючи Винниченка <g/> , журнали й продуценти книжок вибирають слабші його твори <g/> , ранні й пізні ( <g/> від дуже сумнівного « <g/> Відродження нації <g/> » починаючи <g/> ) <g/> , а сором'язливо замовчують романи й п'єси середньої доби <g/> , де гостріше ставляться проблеми і де письменник не цурається того <g/> , що зневажливо тут названо « <g/> порно <g/> » <g/> , хоч треба було б розрізняти еротизм і « <g/> порно <g/> » ( <g/> не забудьмо <g/> , що й Підмогильному та Домонтовичеві <g/> , які стояли в передових лавах письменників 20-х років <g/> , тогочасна критика закидала порнографічність <g/> ) <g/> . </p>
doc#89 З гнівом і заздрістю позирає провід письменників на ті видавництва ( <g/> російські <g/> ) <g/> , які видають високими накладами пригодницькі романи <g/> , з Дюма включно <g/> , й заробляють на тому добрі гроші <g/> .
doc#90 Може <g/> , навіть більше <g/> : може <g/> , — так ми схильні думати — навіть у тій людині <g/> , що її ми назвали совєтською <g/> , риси <g/> , позитивні для режиму <g/> , співіснують з углиб душі загнаними справді людськими рисами <g/> , яких ті люди <g/> , може <g/> , самі не відчувають <g/> , але які прокинулися б при сприятливих умовах <g/> .
doc#90 Автор не може приховати сцен пияцтва і знущання з ворожого населення <g/> , які несе з собою « <g/> найпроґресивніша армія <g/> » <g/> : розграбування винних льохів і бешкетування ( <g/> кн <g/> .
doc#90 25 <g/> ) <g/> , — одним словом <g/> , ті прояви <g/> , які політкерівник майор Воронцов здивовано формулює <g/> : « <g/> Як оборона <g/> , так казяться <g/> !
doc#90 Об'єктивна вартість таких творів — по-перше <g/> , в цих сценах <g/> , по-друге <g/> , — в тих клаптях правди <g/> , які поза бажанням письменника ці твори все-таки відбивають <g/> .