This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#92 | нахилів Білодіда <g/> , звичайно <g/> , омине | цей | перелік <g/> ) <g/> : </p><p> 1. « <g/> Уярмлена мова <g/> » ( <g/> спільно з |
doc#92 | вояка німецького Ваґнер — цілий світ <g/> . Бо вояк | цей | ідейний і культурний <g/> , пізнав світ <g/> , його |
doc#92 | вперше в пристойному журналі <g/> , який надрукував | цей | пасквіль <g/> , як видно <g/> , не розглянувшися в ньому <g/> . ( |
doc#92 | , як уже тут говорилося <g/> , Якобсон не мав сили <g/> ; але | цей | журнал ніколи не виявляв великого |
doc#92 | А в намаганні переконати жидівського науковця | цей | аргумент був найсильніший <g/> . Дарма що за все |
doc#92 | і <g/> , в своїй запеклості <g/> , небезпечним видався | цей | лист <g/> . Між « <g/> Заходом <g/> » і « <g/> Сходом <g/> » виростав |
doc#92 | . Тільки геть пізніше мені пощастило відновити | цей | список і дістати малу частину текстів <g/> . Про це я |
doc#92 | височить і по сьогоднішній день <g/> . Хоч поволі | цей | « <g/> культ особи <g/> » втрачає на своїй актуальності й |
doc#92 | потузі <g/> . </p><p> Може <g/> , дещо запатетично буде закінчити | цей | спогад про зустрічі з Якобсоном <g/> , але для тих <g/> , |
doc#92 | він мусітиме переступити той же поріг <g/> , автор | цей | не має ніяких практичних бажань і вимог у |
doc#92 | . Живи я ще п'ятдесят років <g/> , може б <g/> , | цей | погляд змінився <g/> . Але жити цих п'ятдесят років |
doc#92 | це робити <g/> ? Ні <g/> , тисячу разів ні <g/> . Звичайно <g/> , на | цей | час мої « <g/> Білоруси <g/> » були вже в Мартіне <g/> , і в моїй |
doc#93 | театр Олександра Ґрановського в Москві ( <g/> | цей | театр намагався був дати притулок Курбасові |
doc#93 | себе в зв'язках із чоловіком <g/> . Актори замінили | цей | стиль штампами щоденної мови канадської |
doc#93 | актори відповіли на оплески оплесками ( <g/> звичай | цей | запровадив Сталін <g/> , коли не мав що робити під час |
doc#93 | 1989. Як я міг знати <g/> , що <g/> , коли я писав | цей | нарис <g/> , уже існував фільм Юрія Іллєнка « <g/> Вечір на |
doc#94 | візантійській традиції <g/> . Тим не менше <g/> , варіянт | цей | <g/> , хоч і відкинений <g/> , виразний <g/> . Поет перекреслює |
doc#94 | завтра його таємничо повалять <g/> , — буде інший <g/> , і | цей | теж буде навіки <g/> . Віра в навічність — звичайно |
doc#94 | збудили <g/> , перефразовуючи Шевченка ( <g/> у Шевченка | цей | образ стосується до України <g/> , але перенесення |
doc#94 | . Принаймні так у Москві <g/> . На Україні апарат | цей | поки що не зробив ані кроку вперед <g/> . Ось кілька |