Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#10 Вони дали йому змогу пояснити <g/> , чому жадна з українських пам'яток не фіксує “ <g/> дифтонгічної <g/> ” вимови голосних <g/> : з тієї простої причини <g/> , що не існує цієї дифтонгічної вимови <g/> , що це в системі мови <g/> , а значить і в свідомості мовців — прості звуки ( <g/> 4 <g/> , 120 <g/> ) <g/> . </p>
doc#10 Тим часом Ганцов <g/> , бувши учнем Шахматова і засвоївши багато добрих рис з цієї блискучої школи <g/> , був усе таки в висновках ближчим до Смаль-Стоцького <g/> , ніж це здавалося з першого погляду <g/> .
doc#10 Він намагається пов'язати постання діалектів з групуваннями старих східньослов'янських племен ( <g/> 5 <g/> , 135 <g/> ; 6 <g/> , 258 <g/> ) <g/> , сучасну карту говірок Чернігівщини виводить з історичного минулого <g/> , зокрема з історії рухів людности на цих теренах ( <g/> 16 <g/> , 279 <g/> ) <g/> , і свою характеристику діялектологічних меж Чернігівщини він прямо закінчує словами <g/> : “ <g/> Діалектичне життя Північного Лівобережжя було зв'язане і завжди розвивалося в згоді з загальною історичною долею цієї країни <g/> ” ( <g/> 16 <g/> , 280 <g/> ) <g/> .
doc#10 <p> Сьогодні ясно видно <g/> , що в системі поглядів Ганцова лишилося без потреби <g/> , в силу інерції зв'язаним із старими поглядами <g/> , — воно мусить бути обрубане <g/> ; ясно видно й те <g/> , які сторони цієї визначної будови лишилися недовершені — їх треба добудовувати <g/> .
doc#10 Це праці 1 <g/> , 6 <g/> , 9 <g/> , 10 <g/> ; цієї ділянки Курило не цурається й далі <g/> , як свідчать 15 <g/> , 24 <g/> , одначе від 1924 р. вона стає для Курило другорядною <g/> .
doc#10 Це не була наукова праця <g/> , це був практичний підручник для дітей <g/> , він не давав наукової системи й не претендував на сувору науковість методи <g/> , — але він будив любов до своєї країни й мови й защеплював норми цієї мови <g/> .
doc#10 Автор цих рядків особисто досі пам'ятає окремі сторінки з цієї книжки <g/> , що з нею він уперше зустрівся 1918 р. <g/> , бувши учнем першого класу гімназії <g/> . </p>
doc#10 З цієї програми здійснено в вигляді ( <g/> 19 <g/> ) тільки третю точку <g/> , та ще малий молдавський прозовий текст опубліковано в ( <g/> 22 <g/> ) <g/> .
doc#10 Курило використала також деякі чужі записи <g/> , але тільки при двох умовах <g/> : що їх робила філологічно освічена людина родом з даної місцевості і що Курило контролювала мову й вимову самої цієї людини <g/> . </p>
doc#10 Зрештою <g/> , як побачимо далі <g/> , сама Курило вагалася <g/> , чому приписати появу цієї тенденції <g/> , яка <g/> , загалом <g/> , не характеризує слов'янських мов <g/> . </p>
doc#10 Установлення цієї межі — велика заслуга Курило <g/> , і воно відкриває великі перспективи для історії української мови <g/> , що їх сама Курило вже не встигла висвітлити <g/> .
doc#10 Зокрема <g/> , цей факт кидає дещо нового світла й на розвиток о <g/> , е в закритих складах <g/> , бо саме від цієї межі починається на захід спад різниці в силі вимови наголошених і ненаголошених складів <g/> . </p>
doc#10 Радше його слід перевернути <g/> : вогнище цієї зміни слід шукати <g/> , як це нормально буває <g/> , там <g/> , де воно проявилося найсильніше <g/> , — себто на півдні <g/> , у гуцулів <g/> .
doc#10 Судячи з ( <g/> 21 <g/> , 381 <g/> ) вона готувала працю про український перехід е в о ( <g/> женити — жона <g/> ) <g/> , — тут кинено принагідно чимало цікавого матеріалу до цієї проблеми <g/> .
doc#10 З цієї настанови виходячи <g/> , Курило <g/> , як ми бачили <g/> , зуміла провести центром Поділля дуже характеристичну мовну межу <g/> , що показала <g/> , доки на захід на терені південнозахідніх говірок сягали північні впливи <g/> .
doc#10 І щоб дорозумітися причин такого роду язикової зміни <g/> , щоб визначити відповідне схрещення <g/> , треба дошукатися історичних подій <g/> , які <g/> , бувши зв'язані з групою говірок <g/> , де відповідна язикова зміна відбулася <g/> , спричинилися до цієї зміни <g/> ” <g/> , пише вона ( <g/> 20 <g/> , 79 <g/> ) <g/> .
doc#10 Після цієї кампанії цькування <g/> , як завжди в таких випадках <g/> , наступило цілковите замовчування <g/> .
doc#14 Шлях до цієї « <g/> небезпеки <g/> » лежить через усвідомлення того <g/> , що влада се —серце <g/> .
doc#15 Щодо генези іменних номінативних речень <g/> , то Шахматов відмовляється розв'язувати це питання <g/> , посилаючися на невивченість цієї категорії в давньоіндійській <g/> , грецькій і латинській мові <g/> , але підкреслює одночасно <g/> , що " <g/> в сучасній народній мові такі речення надзвичайно численні <g/> , причому <g/> , одначе <g/> , переважно знайдемо їх у поєднанні з вигуком <g/> " <g/> . </p>
doc#15 <p> Якщо Шахматову належить честь розроблення теорії називних речень і відмежування їх від неповних <g/> , то 0. М. Пєшковському ми завдячуємо популяризацію цієї теорії <g/> , правда з певними змінами і з певним <g/> , як побачимо спрощенням і деталізацією її <g/> .