Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#11 Так звана колишня могила Миколи Хвильового на тому <g/> , що колись було харківським цвинтарем <g/> , нічого спільного зі справжньою могилою Хвильового не має <g/> .
doc#11 Однак року Божого перед- двотисячного це вже література <g/> , зі своєю філософією ( <g/> так <g/> !
doc#12 <p> 3. Однослівна прикладка <g/> , що щільно зрослася зі своїм іменником <g/> , пишеться з розділкою <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> в <g/> ) Частки як- <g/> , що- пишуться вкупі зі ступе- ньованими прикметниками <g/> , а також з прислівниками <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> 10. Перед і після прикладки зі сполучниками або <g/> , тобто <g/> , себто <g/> , чи <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> 2. Власні назви мистецьких творів <g/> , часописів <g/> , пароплавів <g/> , а також власні назви взагалі <g/> , коли вони складаються зі слів <g/> , ужитих у переносному значенні <g/> , напр <g/> .
doc#15 Пошлюся <g/> , приміром <g/> , зі шкільних книжок щодо сербської мови на підручник Л. Стояновіча <g/> , щодо чеської - на дуже ґрунтовну « <g/> Skladbu <g/> » Ґебауера - Ертля <g/> .
doc#15 Відмінно від Шахматова він уважає - в згоді зі своїм загальним поглядом на речення як на словосполучення предикативного характеру <g/> , - що головний член цих речень не відповідає сполученню суб'єкта з предикатом <g/> , а є просто присудок <g/> ; саме тому тут не може бути ні підмета <g/> , ні дієслівного присудка <g/> : " <g/> Пробуючи додавати можливі тут без зміни значення предикати <g/> , переконуємося <g/> , що воно не тільки не тягнеться до них <g/> , а <g/> , навпаки <g/> , не зносить їхньої присутности <g/> " <g/> .
doc#15 Думка ця виплила не з аналізи природи і походження називних речень <g/> , а зі спостереження над підкреслено-концентрованим своєрідним уживанням їх у творах імпресіоністичного і постімпресіоністичного стилів <g/> .
doc#15 121 <g/> ) </p><p> • минулий 56 </p><p> • нульовий 56 </p><p> • теперішній 56 <g/> , 77 </p><p> частка </p><p> • питальна 52 </p><p> читач 42 </p><p> член речення </p><p> • головний 68 <g/> , 77 <g/> , 96 </p><p> а виражений іменником 79 </p><p> ■ зі значенням дії 79 </p><p> • зі значенням предмета 79-80 </p><p> ■ зі значенням стану79 ° </p><p> ■ виражений прислівником </p><p> 77 </p><p> ° предикативність 88 <g/> , 96 п суб'єктність 88 <g/> , 96 </p><p> • дисльокація членів речення 62 <g/> , 72 ( <g/> прим <g/> .
doc#15 121 <g/> ) </p><p> • минулий 56 </p><p> • нульовий 56 </p><p> • теперішній 56 <g/> , 77 </p><p> частка </p><p> • питальна 52 </p><p> читач 42 </p><p> член речення </p><p> • головний 68 <g/> , 77 <g/> , 96 </p><p> а виражений іменником 79 </p><p> ■ зі значенням дії 79 </p><p> • зі значенням предмета 79-80 </p><p> ■ зі значенням стану79 ° </p><p> ■ виражений прислівником </p><p> 77 </p><p> ° предикативність 88 <g/> , 96 п суб'єктність 88 <g/> , 96 </p><p> • дисльокація членів речення 62 <g/> , 72 ( <g/> прим <g/> .
doc#15 121 <g/> ) </p><p> • минулий 56 </p><p> • нульовий 56 </p><p> • теперішній 56 <g/> , 77 </p><p> частка </p><p> • питальна 52 </p><p> читач 42 </p><p> член речення </p><p> • головний 68 <g/> , 77 <g/> , 96 </p><p> а виражений іменником 79 </p><p> ■ зі значенням дії 79 </p><p> • зі значенням предмета 79-80 </p><p> ■ зі значенням стану79 ° </p><p> ■ виражений прислівником </p><p> 77 </p><p> ° предикативність 88 <g/> , 96 п суб'єктність 88 <g/> , 96 </p><p> • дисльокація членів речення 62 <g/> , 72 ( <g/> прим <g/> .
doc#16 Історія часто так зло жартує зі своїми діячами <g/> , і дуже часто вони роблять зовсім не те <g/> , ІЦО хотіли були зробити і за що навіть <g/> , як їм здається <g/> , тільки і дбають <g/> .
doc#19 Таке словотворення йде в Мови спільними шляхами з Грабовським ( <g/> згадаймо хоч би його <g/> : </p><p> З усіх усюд берімо здатки <g/> , </p><p> А не зачервлюймо в багні <g/> : </p><p> Меткої жизности нестатки — </p><p> Умови гибелі справжні <g/> ) <g/> , </p><p> зі Старицьким <g/> , чиї неологізми <g/> , як відомо <g/> , мали особливо широкий розголос у тогочасній критиці <g/> .
doc#19 робити не хоче <g/> , бо бач <g/> , ручки білі <g/> , щоб не почорніли <g/> » ( <g/> « <g/> Причепа <g/> » <g/> ) <g/> ; « <g/> Бодай той непрощений був <g/> , хто видумав таку нелюдяну науку <g/> » ( <g/> « <g/> Люборацькі <g/> » <g/> ) <g/> , </p><p> Письменники з болем стверджують <g/> , як виходять із школи люди <g/> , далекі від свого народу ( <g/> « <g/> Московська школа на нашій Україні багато одрізнила луччих людей од свого народу <g/> , од свого плем'я <g/> , од сім'ї <g/> , од батька й матері <g/> » — « <g/> Причепа <g/> » <g/> ) <g/> , які вони не здатні до творчої праці <g/> , як спроможні тільки паразитично висмоктувати соки зі своєї родини <g/> , а значить і зі свого народу <g/> , як це робить Лемішковський у « <g/> Причепі <g/> » <g/> , Антось і Мася в « <g/> Люборацьких <g/> » <g/> , Михайло й Петро в « <g/> Суєті <g/> » <g/> .
doc#19 ручки білі <g/> , щоб не почорніли <g/> » ( <g/> « <g/> Причепа <g/> » <g/> ) <g/> ; « <g/> Бодай той непрощений був <g/> , хто видумав таку нелюдяну науку <g/> » ( <g/> « <g/> Люборацькі <g/> » <g/> ) <g/> , </p><p> Письменники з болем стверджують <g/> , як виходять із школи люди <g/> , далекі від свого народу ( <g/> « <g/> Московська школа на нашій Україні багато одрізнила луччих людей од свого народу <g/> , од свого плем'я <g/> , од сім'ї <g/> , од батька й матері <g/> » — « <g/> Причепа <g/> » <g/> ) <g/> , які вони не здатні до творчої праці <g/> , як спроможні тільки паразитично висмоктувати соки зі своєї родини <g/> , а значить і зі свого народу <g/> , як це робить Лемішковський у « <g/> Причепі <g/> » <g/> , Антось і Мася в « <g/> Люборацьких <g/> » <g/> , Михайло й Петро в « <g/> Суєті <g/> » <g/> .
doc#19 Він майже не бере участи в дії ( <g/> рятувати Килю зі ставка міг би і інший персонаж <g/> ) і використовується тільки для того <g/> , щоб герої мали співрозмовника <g/> .
doc#21 До того ж зі свого американського погляду й досвіду до існування політичних партій американці були привчені <g/> , літературні і мистецькі організації для пересічного американця були предметом розкоші <g/> , а брак політичної програми видавався підозрілим <g/> . </p>
doc#21 Я нічого йому не відповів <g/> , але в розмові з начальством зажадав <g/> , щоб Лиман був сталим співробітником <g/> , а Нижанківського щоб виведено зі складу редакції <g/> .
doc#21 Бо в Зерова часом таки проривався стогін чи проклін <g/> , як от у “ <g/> Чистому четвергу <g/> ” <g/> , а зі світу графіки Гніздовського емоція була раз і назавжди виключена <g/> .