Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 будувати хату <g/> , писати симфонію — вечеря <g/> , хата <g/> , симфонія не дані тут наперед ( <g/> як щит <g/> , панцер і шати в попередньому прикладі <g/> ) <g/> , а витворюються в міру того <g/> , як « <g/> вбирають <g/> » у себе дію суб'єкта <g/> .
doc#31 увагою <g/> » ( <g/> с. 18 <g/> ) і кінчав доносом <g/> , під усім цим <g/> , писав він <g/> , « <g/> підпишеться кожен буржуазний культуртреґер <g/> , кожен просвітянин <g/> , кожен націонал-попутник <g/> , а під деякими установочками та вибриками — і той <g/> , хто давно вже перестав буть попутником або й ніколи не був ним <g/> » ( <g/> с. 48 <g/> ) <g/> . </p>
doc#73 Так є <g/> , наприклад <g/> , у напруженому оповіданні Петра Балея « <g/> Антошко <g/> » ( <g/> в збірці новель « <g/> Пан <g/> » <g/> ) <g/> , Навіть такий типово розволіклий письменник- етнографіст <g/> , як Василь Чапленко <g/> , пише книжечку оповідань <g/> , побудованих як коротка сюжетна анекдота ( <g/> збірка « <g/> Муза <g/> » <g/> ) <g/> . </p>
doc#12 <p> У словах <g/> , позичених у пізніші часи <g/> , пишемо звичайно в кінці слова й складу ль <g/> , напр <g/> .
doc#40 : читають — читаючи <g/> , пишуть — пишучи <g/> , бачать — бачачи <g/> , тремтять — тремтячи <g/> , волочуть — волочучи <g/> .
doc#81 У дні першої світової війни Ромен Роллян <g/> , правда <g/> , сидячи в позасвітній Швайцарії <g/> , писав статті <g/> , що склали збірку « <g/> Au-dessus de la Mкlйe <g/> » <g/> .
doc#15 Якщо <g/> , пише він <g/> , випадково ( <g/> !
doc#12 <p> Навпаки <g/> , коли назва не має виразного значення власного імени <g/> , пишемо її малими літерами <g/> , напр <g/> .
doc#9 <p> І все-таки <g/> , незважаючи на це <g/> , не можна погодитися з А. Кримським <g/> , коли він <g/> , говорячи про мову І. Франка <g/> , а розуміючи під нею взагалі мову галицького письменства й інтелігенції <g/> , пише <g/> : « <g/> Тільки ж коли говоритимем про граматику і правопис у Франка <g/> , то треба сконстатувати <g/> , що вони впливу на нашу Україну абсолютно не мали ніякого <g/> »lii <g/> .
doc#80 <p> « <g/> Не боятись банальности — це <g/> , власне <g/> , єдиний спосіб уникнути її <g/> » ( <g/> « <g/> Аліна й Костомаров <g/> » <g/> ) <g/> , </p><p> « <g/> Кожна людина <g/> , писавши про інших <g/> , пише тільки про себе <g/> » ( <g/> Теж <g/> ) <g/> . </p>
doc#8 У своїх неперевершених спогадах про Київський університет його студентських років <g/> , — цій перлині української мемуаристики <g/> , — Петров-Домонтович з <g/> , як завжди <g/> , прихованою іронією <g/> , писав <g/> : « <g/> Іван Іванович Огієнко для своєї вступної лекції в Університеті вибрав тему <g/> : " <g/> Чи правильно поставлений наголос в " <g/> Полтаві <g/> " Ол <g/> .
doc#81 Тут я готувався до іспитів <g/> , писав свої доповіді <g/> , пізніше — дисертацію й перші наукові праці <g/> .
doc#24 <p> 1 Німецький історик театру <g/> , Йозеф Ґреґор <g/> , пише <g/> : « <g/> Замість античної одноцентровости ( <g/> Zentrierung <g/> ) театру з'являється прямо протилежний принцип <g/> , безцентровість ( <g/> Exzentrierung <g/> ) » <g/> .
doc#10 І щоб дорозумітися причин такого роду язикової зміни <g/> , щоб визначити відповідне схрещення <g/> , треба дошукатися історичних подій <g/> , які <g/> , бувши зв'язані з групою говірок <g/> , де відповідна язикова зміна відбулася <g/> , спричинилися до цієї зміни <g/> ” <g/> , пише вона ( <g/> 20 <g/> , 79 <g/> ) <g/> .
doc#10 Він виводить звуковий розвиток мови з позафонематичних чинників <g/> : “ <g/> Хитання та варіації в вимові однієї фонеми поясняють ті звукові зміни <g/> , що поволі постають в нашій мові <g/> ” <g/> , пише він ( <g/> 4 <g/> , 131 <g/> ) <g/> .
doc#10 Визнавши <g/> , що зазначені риси в реченнях на -но <g/> , -то ширяться не без російського впливу <g/> , Курило все таки показує <g/> , що для цього були підстави і в українській мові <g/> , насамперед через взаємодію цього типу речень з іншими типами прислівникових речень <g/> , і що власне це вможливило і російський вплив <g/> : “ <g/> В історії культурних стосунків схрещення різних національних елементів є факт неминучий <g/> ” <g/> , пише вона тепер ( <g/> 24 <g/> , 29 <g/> ) <g/> , а своє трактування фактів у ( <g/> 5 <g/> ) називає “ <g/> вузьким <g/> ” ( <g/> 24 <g/> , 1 <g/> ) <g/> . </p>
doc#15 <p> " <g/> Вплив такої будови [ <g/> действие такого построения <g/> ] полягає в тому <g/> , що воно зосереджує увагу на першому називному <g/> , висуваючи його з ряду інших членів речення <g/> " - писав Потебня <g/> .
doc#62 А листи <g/> , що починаються в Женеві <g/> , а потім беруть нас до Софії ( <g/> " <g/> Софія <g/> , звичайно <g/> , місто повітове <g/> , але років за 2-3 буде непогане губернське <g/> " <g/> , - пише стримано <g/> , не нарікаючи <g/> , Драгоманов 1889 року <g/> , і ми можемо зрозуміти <g/> , як він там почувався <g/> ) <g/> , - ці листи містять багато відомостей про настрої кореспондента <g/> , про його стан здоров'я <g/> , трохи - дуже стримано - про деталі побуту <g/> , - усе це має значення для біографії автора листів <g/> , а нам не може не бути дороге все <g/> , що оповідає про життя й настрої Драгоманова <g/> . </p>
doc#62 " <g/> Ти занадто перецінюєш Ольжича <g/> , - писала вона Наталі Лівицькій <g/> .
doc#15 " <g/> Одним з перших письменників <g/> , - пише Перльмуттер <g/> , - що запровадив називні в прозу <g/> , був Чер- нишевський <g/> .