This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 | : </p><p> Нам любо жити в Переяславі <g/> . </p><p> Іде сюди | із | Греків овоч </p><p> і рона виноградних лоз <g/> , </p><p> із Угор — |
doc#2 | . </p><p> Іде сюди із Греків овоч </p><p> і рона виноградних лоз <g/> , </p><p> | із | Угор — збруя і комоні <g/> , </p><p> і срібло з Чех <g/> . </p><p> Треба бути |
doc#2 | — мов веселка <g/> : </p><p> очі не натішить <g/> . </p><p> Гляне бабця | із | кріселка <g/> , </p><p> роком молодіша <g/> . </p><p> Сонце ніжить кітці |
doc#2 | ось молодість і материнство <g/> : </p><p> Хто виїде в цей час | із | двору <g/> ? </p><p> Про бурю вихорі говорять <g/> . </p><p> Вже поночі <g/> , |
doc#2 | несміливі нові ноти <g/> . Але вони негайно ведуть | із | собою нові епітети <g/> : ніжна рожевість <g/> , Божа синь |
doc#4 | <p> тіні й ласки вечірніх крил <g/> … </p><p> І вийде тоді до нас | із | брами </p><p> Він - </p><p> і очистимося <g/> , мов ісопом <g/> , </p><p> в день |
doc#4 | кінець <g/> : </p><p> Раз <g/> , знеможені віком і кволі <g/> , </p><p> Вийшли | із | храму на ґанок вони <g/> ; обступили їм пам'ять </p><p> Давні |
doc#4 | чорний молот <g/> » <g/> , — увесь краєвид зрушений | із | своїх основ <g/> , його рух нестримний і все тут |
doc#4 | яві <g/> : </p><p> і грім гармат на вулицях <g/> , </p><p> і « <g/> Слава Україні <g/> » | із | грудей <g/> , </p><p> що полягли під кулі ті <g/> , </p><p> і сонце й |
doc#4 | , коли навіть </p><p><g/> … мовчки Юрій над змієм </p><p> стоїть | із | мертвим списом <g/> … <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Перед відходом <g/> » <g/> ) </p><p> що вона |
doc#4 | не становлять окремого комплексу <g/> . Більшість | із | них — спогади молодости — цілком укладаються в |
doc#4 | й міцно <g/> , коли вони не єдині <g/> , а контрастують | із | словами <g/> , виразно « <g/> поетичними <g/> » <g/> , як от після |
doc#6 | — видиво веселки в картині “ <g/> Я радів і сумував | із | погодою <g/> ” <g/> . Колись Ван Ґоґ був одержимий образом |
doc#6 | й позірної ідилії земного існування <g/> . </p><p> Один | із | майстрів голландського пейзажу XVII сторіччя |
doc#6 | глядача добре замислитися <g/> , чи він має справу | із | загубленістю людини в світі <g/> , а чи з епізодом з |
doc#6 | душі <g/> , бо він не народився в цьому світі <g/> , а приніс | із | свого дитинства те <g/> , що пізніше він назве “ |
doc#6 | ” <g/> . ( <g/> Цитую з Морлі <g/> , ст <g/> . 156 <g/> ) <g/> . Але це був один | із | стилів двадцятого сторіччя <g/> , тільки не в своєму |
doc#6 | . Стиль змасовленої людини <g/> , однієї з тих | із | стандартними обличчями <g/> , в стандартній одежі <g/> , |
doc#6 | Остен <g/> , Джордж Еліот <g/> ; до цього додається трійця | із | загально-освітного навчання — Платон <g/> , |
doc#6 | , а подеколи навіть | із | поп-артівцями <g/> . Як тут не згадати вислів Андрю |