Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#22 У врівноваженому скепсисі Жіроду є щось від утоми змученого тягарем понад тисячолітньої історичної напруги французького народу <g/> , — або принаймні його культурно-провідних прошарків <g/> .
doc#22 Це було переконання <g/> , що радянська людина ( <g/> що дорівнює для нього <g/> : російська <g/> , слов'янська або східня <g/> ) має якусь особливу душу <g/> , щось а 1а Толстой <g/> .
doc#27 Мимоволі читач піддається тому <g/> , що Франко 1899 року характеризував як « <g/> якийсь своєрідний тихий натос <g/> , якийсь розмірений широкий подих у власних творах і в перекладах сього автора <g/> , щось мов широкі <g/> , могутні рухи великого корабля на великій ріці <g/> …
doc#27 Як би там не було <g/> , а така людина має своє щось <g/> , свою константу <g/> , свою facultd maitresse <g/> , яка зберігається крізь цілість життя <g/> .
doc#27 Отже й ми на щось готуємось <g/> ; а хто найперший урозуміє Божу волю <g/> , той буде людина над людьми <g/> » <g/> , — пише він до Милорадовичівни 1857 року і далі провадить паралелю з першими християнами <g/> : « <g/> Оце ж вони й мир од ПОСЛІДІІЬОЇ пагуби вдержали <g/> ; оце ж їх великий дух і досі по всьому миру дише <g/> » <g/> .
doc#28 Можливо <g/> , щось одне <g/> , можливо <g/> , все це ( <g/> і може й багато іншого <g/> ) разом <g/> .
doc#28 За даним поет відчуває щось дальше й вище <g/> , але незбагненне <g/> , позарозумове <g/> , мінливе в своїй безконечній многозначності <g/> .
doc#28 Активність людини заперечується як щось зайве <g/> : </p><p> Раби розумні ми <g/> , тож поєднать волім </p><p> Всі задуми свої із жеребом своїм <g/> …
doc#28 А на змагання <g/> , страждання й боротьбу людства поет дивиться тепер згори вниз <g/> , як на щось безконечно чуже й далеке йому <g/> : </p><p><g/> …
doc#29 Але щоб щось зовсім ориґінальне <g/> ?
doc#29 Кайзерів « <g/> Газ <g/> » <g/> , що його тоді був привіз Курбас <g/> , міг мати в своєму русі маси на кону щось від балету <g/> .
doc#29 « <g/> Гайдамаки <g/> » тягли щось від символістичної спадщини <g/> …
doc#30 <p> Але жарти жартами <g/> , а держава починається <g/> , мабуть <g/> , саме так <g/> , а не мечоносцями Ольжича і не світлосяйними лицарями Ґрааля а ля Орест6 <g/> , а бомами/бомжами <g/> , в'язнями по тюрмах <g/> , крадіями по банках <g/> , і Ваш лист приніс мені щось із того <g/> , і це приймаю і благословляю <g/> , якщо можна тут таке словесо « <g/> урухомити <g/> » <g/> . </p>
doc#30 <p> А от щодо нормального життя для теперішньої літературної молоді <g/> , то трудно тут щось передбачити <g/> , і « <g/> над твоєю весною такий іще вітер і тьма <g/> »8. Логіка Вашого « <g/> ми є <g/> , куди ж ми дінемося <g/> » <g/> ?
doc#30 <p> Не менш цікаво було дізнатися <g/> , як можна дістати запрошення до конґресу на один тип виступу <g/> , а знайти свій виступ оголошеним <g/> , без будь-якого узгодження чи попередження <g/> , як щось зовсім інше <g/> . </p>
doc#30 І теж я міг би <g/> , можливо <g/> , щось гавконути <g/> .
doc#30 Ледве чи з того щось буде <g/> , а коли навіть буде <g/> , то вже геть чисто останнє2. </p><p> А тепер <g/> , сподіваючися <g/> , що не погніваєтеся <g/> , запитання зовсім з іншого <g/> .
doc#30 При цій нагоді я ще раз перечитав оте щось і виявив <g/> , що не цілком воно первісно-примітивне <g/> , як спершу мені здалося <g/> , і може той « <g/> пенсіонер <g/> » не зовсім пенсіонер <g/> , а трохи й заковика <g/> , трохи й замашкарований кололітературний чолов'яга і може навіть нове втілення Рудого Панька <g/> . </p>
doc#30 <p> Колись Остапа Вишню називали королем ( <g/> чи щось у такому дусі <g/> ) українських тиражів <g/> .
doc#30 <p> А щодо того <g/> , щоб щось лишалося <g/> , хоч не навіки <g/> , а хоч на п'ятирічку <g/> , то форґет іт9. Скільки людей читає <g/> , приміром <g/> , Анакреонта або Еразма Роттердамського <g/> ?