Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#3 синтакси не слід спускати з ока <g/> , що він завдає ще одного вдару по « <g/> прикметниковим конструкціям
doc#3 , роблячи тим самим ще один крок до специфічно-числівникової
doc#3 — племена <g/> . Двоосновні іменники <g/> , успадковані ще від дослов'янської давнини <g/> , існували в усіх
doc#4 ? </p><p> </doc> </p><p> ОДИН </p><p> Я знаю <g/> , про що хочу писати ( <g/> мене ще в дитинстві вчили <g/> : ніколи не починай своїх
doc#4 та світлість <g/> , що колись була <g/> ? » — « <g/> З минулого <g/> » <g/> ) <g/> , ще раз Теліги <g/> … Маємо реакції на літературне життя
doc#4 бруку <g/> ! » — </p><p> Тепер перед нами тема великого міста ще раз і взагаль- неніше — то було бите скло
doc#4 все таки є <g/> , щастя Філемона й Бавкіди ( <g/> до яких я ще повернуся далі <g/> ) <g/> . </p><p> Два спостереження
doc#4 , бо воно буде приємне для видавців <g/> , а ще й тому <g/> , що воно ніби підтримує мою тезу про
doc#4 , усе в літературі — засоби <g/> , але самі засоби — це ще не література <g/> . Бо є в ній та « <g/> крапелька <g/> » <g/> , яку
doc#4 страшно <g/> » <g/> ) </p><p> Ми тепер понурі і завзяті <g/> , </p><p> Нас тепер ще тяжче стало взяти Тихим словом ніжности й тепла
doc#4 або іменник <g/> , а взагалі як учасника <g/> . Це ще один засіб ( <g/> засіб <g/> ! <g/> ) об'єктивізації <g/> . Наведу
doc#4 бачиш пухкість першого снігу <g/> , ще незайманого <g/> , в першому сліді « <g/> босих <g/> » котячих
doc#4 подібність у настрої <g/> , у баченні світу або — ще точніше — в бажанні бачити світ як осередок
doc#4 дисгармонії <g/> . </p><p> Але в Овідія цього звиху ще нема <g/> , і гармонійне життя <g/> , задоволене малим <g/> ,
doc#4 — і от вже шумить верховіття над ними <g/> . </p><p> Поки ще можна було <g/> , розмовляли обоє <g/> , а потім <g/> : </p><p> « <g/> Друже <g/> ,
doc#4 нелюбою </p><p> тому <g/> , хто застував цілий світ <g/> . </p><p> А ще страшніш — пізнати <g/> , що милий </p><p> не той став <g/> , а може й
doc#4 таким <g/> , </p><p> якого без тями ввесь вік любила </p><p> й якого ще й досі <g/> … </p><p> люблю таки <g/> . — </p><p> ( <g/> « <g/> Признання <g/> » <g/> ) </p><p> і тоді <g/> : </p>
doc#4 . Хатка перешкоджає <g/> , її треба знести <g/> . Філемон ще намагається не помічати того <g/> , що — коли дозволю
doc#4 хочеться знати <g/> : чи вишні </p><p> на Полтавщині родять ще <g/> ? </p><p> ( <g/> « <g/> Скільки дум <g/> » <g/> ) </p><p> Можна її заспокоїти <g/> : вишні
doc#4 , </p><p> лякаєш мертвим сном осель <g/> , </p><p> печеш незгаслим ще пожаром </p><p> і студиш холодом пустель <g/> . </p><p> ( <g/> « <g/> Україні <g/> » <g/> ) </p>