Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 От як його змальовує В. Винниченко <g/> : « <g/> В цей час якраз прийшов Скалозуб <g/> .
doc#9 Не говорімо про те <g/> , що досить багато українців у вояцькій шинелі побувало в Галичині під час її окупації російським військом і чуло на місці галичан <g/> , не говорімо про полонених галичан у Росії і великоукраїнців у Галичині <g/> , — бо при цих зустрічах рідко був наявний момент імпонування галицьких мовних особливостей <g/> , а без нього і позичення їх не могли відбуватися скільки-небудь помітно <g/> .
doc#9 Погляд М. Грушевського полягав у тому <g/> , що обставини не дають змоги на таку довгу працю <g/> , що час не жде <g/> , що вчити дітей і дорослих треба негайно <g/> , — отже <g/> , доводиться скористатися з тієї термінології <g/> , яка вже є <g/> , — себто <g/> , скажемо ми <g/> , з тієї <g/> , на якій так помітно позначилися <g/> , між </p><p> іншим <g/> , і галицькі впливи <g/> .
doc#9 Справді <g/> , в цей час на Великій Україні працюють такі письменники-галичани <g/> , як М. Ірчан <g/> , В. Ґжицький <g/> , Кл <g/> .
doc#9 Таким чином <g/> , хоч « <g/> офіційно <g/> » Галичина в цей час на українську літературну мову не мала впливати <g/> , фактично її вплив одначе зразу відчувся <g/> .
doc#9 До цього треба додати безперечний особистий вплив галичан на численних українців із-за Збруча <g/> , що в цей час прибули до Галичини <g/> . </p>
doc#9 Але попередній підсумок уже ясний <g/> : час від 1939 р.— це час нової хвилі галицьких впливів на українську літературну мову <g/> . </p>
doc#9 Але попередній підсумок уже ясний <g/> : час від 1939 р.— це час нової хвилі галицьких впливів на українську літературну мову <g/> . </p>
doc#9 Усі ці слова — не говоримо тут про два приклади нелексичні <g/> : на окреме препозитивне вживання частки ся при дієсловах ( <g/> ся починає <g/> ) і на майбутній час <g/> , утворений не інфінітивом <g/> , а дієприкметником на -л ( <g/> буду мусів <g/> ) — у сучасній літературній мові вже не « <g/> здаються чудними <g/> » <g/> , бо становлять цілком звичайний <g/> , звичний і неуникний складник <g/> . </p>
doc#9 Завдання ледве чи можливе в найближчий час ( <g/> тепер воно зовсім неможливе <g/> ) <g/> , коли зважити на сучасний стан української лексикографії взагалі <g/> , а лексичної географії зокрема <g/> .
doc#9 Кінцевий наголос у парадигмі іменників час і раз <g/> , який не став єдиноможливою нормою <g/> , але все більше шириться ( <g/> нема часу — нема часу <g/> ; цього разу — цього разу <g/> ; але вже тільки кінцевий наголос у виразах на часі <g/> , на разі <g/> ) <g/> , пояснюється теж галицькими впливами <g/> . </p>
doc#9 Конструкцію з прийменником за з родовим відмінком іменника не можна вважати за первісногалицьку <g/> , її знають і класики з Великої України <g/> , але в той час <g/> , як у говірках Східної і Центральної України вона відступає перед конструкцією з прийменником при з місцевим відмінком іменника <g/> , Галичина тримається її непорушно і таким чином виступає консерваторкою цього звороту в літературній мові <g/> . </p>
doc#9 <p> 2. Конструкції з прийменником по з місцевим відмінком іменника на означення часу <g/> , що наступає тоді <g/> , коли закінчується час <g/> , позначений іменником <g/> , що стоїть у місцевому відмінку <g/> : « <g/> По днях тривог думок політ <g/> » ( <g/> М. Рильський <g/> ) <g/> .
doc#9 Почасти і головне внаслідок загального відкритішого характеру вимови східноукраїнських говірок ( <g/> який генетично <g/> , мабуть <g/> , пояснюється участю північноукраїнських говірок у самому процесі формування східноукраїнських говірок <g/> ) <g/> , а почасти внаслідок двомовности східноукраїнської інтелігенції ( <g/> українська і російська мови <g/> ) в мові останньої в наш час з'являється подекуди навіть такий крайній вияв нахилу до відкритого характеру артикуляційної бази <g/> , як акання <g/> .
doc#9 ( <g/> із цитованої вже його « <g/> Поеми про море <g/> » <g/> ) <g/> : побіждав — переміг <g/> , чоловічеспіво — людство <g/> , достойно — з пошанівком <g/> , презираем — нехтуємо <g/> , возсідати <g/> , возлежати — розлягтися <g/> , времена — час <g/> , сосуд — посудина <g/> , кормчий — керманич <g/> , возненавидь — зненавидь <g/> , бомбометателі — скидачі бомб <g/> , во ім'я — в імені <g/> , розверзались — розкрились ( <g/> 106 <g/> ) <g/> , вергаються — провалюються <g/> , врог — ворог <g/> , </p><p> прах минулого — тлін минулого <g/> , творящий — творець <g/> , первоначинателі — піонери <g/> , першопроходці <g/> , представились — відрекомендувалися <g/> .
doc#9 <p> За своїм складом значна частина <g/> , а може й більша частина галицизмів в українській літературній мові пережила час великої чистки і вживається дальше <g/> .
doc#9 Подібно до Галичини вона зберегла етимологічний правопис <g/> , у той час коли Сербія прийняла рішуче фонетичну орфографію <g/> .
doc#9 Важливіше підкреслити те <g/> , що принцип — назвімо це — відокремленої дводіялектності <g/> , на якому базується зокрема хорватський варіянт сербохорватської літературної мови <g/> , актуальний і в наш час <g/> .
doc#9 <p> Так переорієнтація української літературної мови з чернігівської основи на полтавську припадає приблизно на час 1786 — 1805 рр <g/> .
doc#10 Ніковському було 33 роки <g/> , Грінченко 55 <g/> , Голоскевичеві 34. Ганцову було в той час всього 26 років ( <g/> він народився 25 листопада 1892 року <g/> ) <g/> .