Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#10 Видавана й перевидавана безперервно від 1918 до 1926 р. ( <g/> наклад самого дев'ятого видання був 150.000 <g/> ) <g/> , студійована без перебільшення мільйонами українських школярів <g/> , ця книжка своїми одинадцятьма виданнями лишила може більший слід у свідомості покоління тих років <g/> , ніж багато інших книжок <g/> .
doc#10 <p> У цьому розділі я зупинюся тільки над ( <g/> 16 <g/> ) <g/> , бо ця праця <g/> , поперше <g/> , занадто щільно зв'язана з спостереженнями Курило в Хоробричах <g/> , а подруге <g/> , вона однаково випадає з циклу праць <g/> , що мають бути об'єктом нашого розгляду в наступному розділі <g/> , бо вона — єдина праця Курило <g/> , зв'язана з проблемами історії білоруської й російської мов <g/> , а не української <g/> . </p>
doc#10 Причину появи дисимілятивного акання Курило вбачає в тому <g/> , що посилення експіраторного наголосу викликує редукцію голосного попереднього складу <g/> , редукція ця означає наближення органів мови до стану спокою <g/> , себто до найширшої їх позиції <g/> .
doc#10 Вона поклала початок ґрунтовній ревізії поглядів Шахматова на постання акання <g/> , яка тепер довершується в працях француза А.Ваяна і норвежця К.Станґа <g/> , дарма <g/> , що обом ця праця Курило <g/> , здається <g/> , лишилася невідомою <g/> . </p>
doc#10 <p> Уже ця глибока аналіза словно-інтонаційної сторони говірки була цілковитою новиною в українському мовознавстві і відкривала нові можливості для пізнання розвитку північноукраїнських говірок як системи <g/> .
doc#10 Загалом теорія ця дотепна <g/> .
doc#10 До Курило ці форми пояснювали або асиміляцією о до наступного наголошеного а <g/> , — але тоді лишається незрозумілим <g/> , чому ця зміна охопила лише кільканадцять слів <g/> , не порушивши низки інших <g/> , таких як коза <g/> , козак тощо <g/> , — або наявністю старих праслов'янських варіянтів <g/> .
doc#10 <p> Крім безпосередньої ваги для розгляданого питання <g/> , стаття ця має ширше значення <g/> .
doc#10 Імовірно <g/> , що ця межа старіша від 15 сторіччя <g/> , — що тут давніше проходив поділ між Пониззям <g/> , що належало до Галицького князівства <g/> , і Побожжям <g/> , що тягло до Київського ( <g/> 18 <g/> , 143 <g/> ) <g/> .
doc#10 У ( <g/> 21 <g/> , 404 <g/> ) Курило встановлює <g/> , що ця лінія є приблизною межею для таких явищ <g/> , як послідовна вимова ненаголошеного о як у на захід ( <g/> гулубка <g/> , мулуко <g/> ) проти вимови о як у тільки перед наголошеними високими голосними на схід ( <g/> гулубка <g/> , але молоко <g/> ) <g/> , наявності протетичного мг на захід проти протетичного г- на схід ( <g/> горати — ворати <g/> ) <g/> , твердости ц і с в суфіксі -ськ- на захід <g/> , давального відмінка на -ови/-еви на заході <g/> , орудного відмінка однини імен жіночого роду на -оу <g/> , -ом ( <g/> гороу <g/> , тором <g/> ) на заході <g/> , давального/місцевого відмінка однини м'якого типу іменників на -и
doc#10 Стаття ця присвячена західньоукраїнському переходові а в е ( <g/> и <g/> ) по м'яких приголосних ( <g/> час > чєс <g/> ) <g/> .
doc#10 Вона приходить до висновку <g/> , що зміна 'а > 'е ( <g/> 'и <g/> ) в позакарпатських західньоукраїнських говірках охоплює як правило ті слова <g/> , де польська мова має ȩ <g/> , а систематичніше здійснена ця зміна в південній частині гуцульського діялекту <g/> , де вона охоплює всі 'а. Щоб пояснити цей розподіл фактів <g/> , Курило вдається до історії польського колонізаційного руху на Західну Україну і висуває тезу про те <g/> , що перехід ‘а в ‘е в українській мові постав під впливом польської мови там <g/> , де польська мова має ȩ <g/> , а там <g/> , де стосунки з польською мовою не були такі безпосередні <g/> , поширено зміну на всяке 'а ( <g/> 20 <g/> , 104 <g/> ) <g/> .
doc#10 Ширячися звідти на північ <g/> , зміна ця справді мога прищеплюватися не в усіх категоріях слів <g/> , а — в умовах взаємодії з польською мовою —в тих словах <g/> , де польська мова мала ȩ. Одначе і тут вплив цей був взаємний <g/> , бо як показують новіші досліди27 <g/> ) <g/> , самі польські діялекти в цих випадках утрачали — під українським <g/> , мабуть <g/> , впливом — носовість так що обидві мови </p><p> діставали в наслідок вирівнювання <g/> , створеного відмінними процесами <g/> , той самий наслідок — ‘е. Може постати питання про те <g/> , чому ж у гуцульських говірках 'а >'е. Наскільки нам взагалі приступні причини цього явища <g/> , я б шукав їх
doc#10 <p> Але незалежно від цього ця стаття Курило цікава тими ширшими перспективами <g/> , що вона їх почасти розкриває <g/> .
doc#10 Ще більше наголошена ця теза — хоч може почасти й вимушено — в формулюванні <g/> : “ <g/> Як функція соціяльна мова й не може мати сталих тенденцій <g/> , від соціальних умов незалежних <g/> ” ( <g/> 23 <g/> , 233 <g/> ) <g/> .
doc#10 Тим то мав рацію Синявський <g/> , коли писав про цю працю <g/> : “ <g/> Хоч і чимало дає ця розвідка для пізнання північних українських говорів ( <g/> і білоруських <g/> ) <g/> , хоч і як безсумнівно позитивні деякі фонетичні сконстатування в ній <g/> , та в цілому звуки трактуються в ній без найменшого розподілу їх на фонеми й відтінки <g/> , отже <g/> …
doc#10 Недурно ця стаття незабаром <g/> , у роки розгрому української науки в СССР <g/> , дістала не більше <g/> , не менше таку характеристику <g/> : “ <g/> Стаття висвітлює матеріал з методологічних позицій суб'єктивного ідеалізму <g/> , повторює думки буржуазних мовознавців <g/> , еклектично застосовує їх у своєму визначенні <g/> …
doc#10 Це треба було зробити <g/> , поза тим <g/> , не тільки з пошани до постаті Олени Борисівни Курило <g/> , а і з уваги на те <g/> , що її заслуги в унормуванні української літературної мови — незаперечні й невигладні <g/> , а її праці в українському мовознавстві — це той вихідний пункт <g/> , від якого тільки й може далі плідно розвиватися ця наука <g/> .
doc#11 Так от <g/> , виявилося <g/> , що ця « <g/> штучка <g/> » — це була торпеда <g/> .
doc#11 Якщо нема характерів <g/> , ідей <g/> , якщо фабула обернена на саму себе <g/> , якщо раз-по-раз — зараз покажу це <g/> , — монтаж чужорідностей <g/> , чому вся ця латанина <g/> , наче й не назвеш її будовою <g/> , — чому вона не розсипається <g/> , чому — читаєш далі і не кинеш — і дочитуєш <g/> , — і твориться певне враження міцної структури <g/> , і чому так твердо <g/> , як у шпенґлерівсько-вельфлінівському empor Готичного собору <g/> , формується висновок-підсумок <g/> , як скеля непорушний <g/> , як Лютерів « <g/> Die feste Burg ist unser Gott <g/> » <g/> , як наше « <g/> Гей не дивуйте <g/> , добрії люди <g/> » <g/> , як французька Марсельєза <g/> , і його вже сказав Тичина <g/> , сказав ще 1917 року <g/> : « <g/> Я — дужий народ <g/> , Я молодий <g/> » <g/> ? </p>