Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 При цьому з нашого розгляду вилучаємо ранні твори письменника <g/> , де можна припускати несвідоме використання галицьких мовних елементів <g/> , а мимовільну данину рідній подільській говірці <g/> , як вилучаємо теж і « <g/> Тіні забутих предків <g/> » <g/> , де галицькі мовні елементи ( <g/> власне гуцульські <g/> ) впадають в очі кожному <g/> , але де вони зумовлені не загальною програмою розвитку літературної мови <g/> , а специфічним стилізаційно-мистецьким завданням <g/> .
doc#9 Картина різко змінюється <g/> , коли перейдемо до побутової лексики <g/> , в тому значенні <g/> , якого надано цьому термінові вище <g/> , і фразеології щоденної мови <g/> .
doc#9 При цьому тепер великоукраїнська політична еміграція <g/> , за свідченням учасника всіх цих подій В. Дорошенка <g/> , далеко сильніше пов'язується з галичанами <g/> : « <g/> В противність до еміграції з-перед 1905 р. <g/> , котра розмірно мало цікавилася місцевими відносинами <g/> , зайнята переважно своєю партійною роботою <g/> , ся нова емігрантська колонія глибоко увіходить в галицьке життя <g/> »vii <g/> .
doc#9 Правда <g/> , організаційні форми руху цьому не сприяли <g/> .
doc#9 З одного боку це <g/> , а з другого боку <g/> , відсутність багатьох потрібних джерел у книгосховищах і архівах поза колишніми межами УССР змушує нас у цьому розділі обмежитися на встановленні тільки головних напрямних ліній у розвитку української літературної мови <g/> , поскільки вони стосуються до нашої теми <g/> , не вдаючися до більшої деталізації <g/> .
doc#9 Значення дієслівної форми першої особи з усіма семантичними відтінками <g/> , властивими цьому дієслову взагалі <g/> , зберігається за формою прошу <g/> .
doc#9 І коли в першому є і її сила <g/> , і її слабкість <g/> , то в цьому останньому її незаперечна слабкість <g/> .
doc#9 Важко сказати <g/> , якою мірою можна вбачати в цьому данину літературній традиції <g/> .
doc#9 У цьому слід <g/> , перше ніж деінде <g/> , шукати причини того <g/> , що елементи північноукраїнської традиції української літературної мови не були перекреслені в поетичній мові Шевченка <g/> , хоча роля їх була <g/> , звісно <g/> , другорядна <g/> .
doc#10 Позначилося тут <g/> , очевидно <g/> , не тільки те <g/> , що він був дуже енергійним <g/> , а і те <g/> , що він був єдиним у комісії <g/> , хто мав досконалу закінчену освіту й кваліфікацію з слов'янської філології і систематично працював на цьому полі <g/> . </p>
doc#10 Але і самого факту <g/> , що він віддав десяток років свого життя праці над Академічним словником і надав цьому досі не перевершеному виданню свого духа печать <g/> , досить для того <g/> , щоб записати ім'я Ганцова золотими літерами на таблиці визначних діячів української культури <g/> .
doc#10 <p> Ось цей список його праць у хронологічному порядку їх появи в друку <g/> , і далі я буду цитувати їх за нумерами в цьому списку4 <g/> ) <g/> : </p><p> 1. Українська мова <g/> .
doc#10 180 <g/> ) <g/> , у надто частому посиланні на статті Шахматова і погодженні з ними <g/> , у перебільшенні південно-слов'янського впливу на письмо білоруських і псковських пам'яток ( <g/> на хибність цього вже тоді слушно вказував Карінський <g/> , але Ганцов воліє не йти за ним <g/> ) <g/> , у поділі мовних рис тексту на “ <g/> спільно-руські <g/> ” й “ <g/> діалектні <g/> ” — у всьому цьому виявляється учнівство в Шахматова <g/> .
doc#10 Але на цьому ЇЇ значення й вичерпується <g/> , якихось ширших перспектив вона не відкриває <g/> . </p>
doc#10 Ганцов не обмежився на цьому <g/> , а поставив питання генези і інших українських говірок — зокрема південно-східніх <g/> , західної частини північних <g/> , карпатських і південно-київських <g/> .
doc#10 Південно-київські говірки Ганцов уважає за результат тривалого співжиття північних і південних говірок <g/> , почасти також — південно-західніх і південно-східніх <g/> , вбачаючи в цьому підставу постання літературної мови на їх основі ( <g/> 5 <g/> , 132 й далі <g/> ; 12 <g/> , 228 <g/> ) <g/> .
doc#10 При цьому подібно до Щерби того часу фонему він розглядає не як об'єктивну даність системи мови <g/> , а як “ <g/> найкоротше спільне фонетичне уявлення <g/> ” <g/> , себто не суто лінгвістично <g/> , а психологічно <g/> .
doc#10 Дуже важлива в цьому зв'язку його вимога рішуче розмежувати історію літературних мов від історії живих мов ( <g/> 6 <g/> , 259 <g/> ) <g/> .
doc#10 Алеж легко критикувати тепер <g/> , після десятиріч досвіду <g/> , а тоді ступалося ледве перші кроки в цьому напрямі <g/> . </p>
doc#10 В цьому сенсі всі статті й книги Курило <g/> , присвячені окремим питанням української історичної фонетики <g/> , виростають з діалектології <g/> , і всі її нові й плідні науково пояснення <g/> , як утворилися типові риси української звукової системи <g/> , побудовані на ґрунті докладних і сумлінних записів сучасних говірок <g/> , а інші джерела використовуються в них лише принагідно <g/> .