Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 У пляні ж емоцій така контрастивність вибиває читача з рівноваги <g/> , нервує <g/> , змушує сприймати те <g/> , що він читає <g/> , не просто як ще один літературний твір <g/> , бо для поета це теж не просто ще один літературний твір <g/> , а крик болю <g/> , зойк оголених нервів <g/> . </p>
doc#1 Але в « <g/> Неофітах <g/> » це досягається підкресленням несумісносте сполучуваних елементів <g/> , а в « <g/> Марії <g/> » - їх взаємопроникненням <g/> .
doc#1 Започатковується він образом вина та єлею <g/> , що течуть у « <g/> черево <g/> » <g/> ; потім з'являється образ хліба як насущної потреби <g/> , а не ознаки розкоші та достатку <g/> , — спочатку це образ мізерної крихти <g/> , потім узагальнений образ зерна <g/> , засіяного царями і приреченого на згубу <g/> . </p>
doc#1 Досягається це лише глибоким проникненням у семантику даного слова <g/> , повним <g/> , вичерпним використанням можливих значень <g/> , закладених у слові <g/> . </p>
doc#1 <p> Але це ще не вершина « <g/> ущільнености <g/> » <g/> .
doc#1 Ця тема здатна « <g/> зазвучати <g/> » ( <g/> тобто її можна виокремити <g/> ) лише тому <g/> , що введена вона сюди як частина ширшого контексту в образі розпаду сім'ї. Мотив хлопців <g/> , « <g/> забраних у москалі <g/> » і через це втрачених для сім'ї ( <g/> країни <g/> ) <g/> , — майже такий самий типовий для поезії Т. Шевченка <g/> , як і мотив збезчещеної дівчини <g/> . </p>
doc#1 Мініятюри Т. Шевченка — такі <g/> , як цитовані тут <g/> , — це поезія для Шевченкових читачів <g/> .
doc#1 Якщо читати « <g/> Титарівну-Немирівну <g/> » <g/> , не знаючи всієї його попередньої творчости <g/> , то це буде лише віньєтка з цікавим поєднанням іронічних ноток та ноток співчуття — не більше <g/> .
doc#1 <p> Мініятюри <g/> , створені I860 р. <g/> , — це поезія для утаємничених <g/> , це <g/> , у певному розумінні <g/> , езотерична поезія <g/> , недоступна для необізнаного <g/> , випадкового читача <g/> .
doc#1 <p> Мініятюри <g/> , створені I860 р. <g/> , — це поезія для утаємничених <g/> , це <g/> , у певному розумінні <g/> , езотерична поезія <g/> , недоступна для необізнаного <g/> , випадкового читача <g/> .
doc#1 Чи треба це розуміти як метафору <g/> , — тобто — « <g/> помолоділи духом <g/> » <g/> ?
doc#1 Але коли й припустити це на хвилину <g/> , то подальшому « <g/> підросли <g/> » годі знайти пояснення <g/> .
doc#1 Згідно з логікою українського синтаксису <g/> , в такому разі природно припустити <g/> , що підмет — це третя особа множини <g/> , невизначене « <g/> вони <g/> » <g/> .
doc#1 Але хто це — « <g/> ми <g/> » <g/> ?
doc#1 Що суттєво в них <g/> , то це поєднання образів та мотивів і алюзивне поле цих образів <g/> , мотивів і їхніх поєднань <g/> .
doc#1 « <g/> Помолоділи <g/> » і « <g/> підросли <g/> » діти <g/> , але це ж стосується і їхніх батьків <g/> , і бездітного Т. Шевченка <g/> .
doc#1 <p> Лексика <g/> , образи повторення прийменника « <g/> меж <g/> » — це все <g/> , як і сам розмір вірша <g/> , цілком відповідає духові українських народніх пісень <g/> .
doc#1 <p> Загалом кажучи <g/> , це порівняння також узяте з фолкльору <g/> , тільки у фолкльорі людину порівняно з деревом <g/> , а не навпаки <g/> .
doc#1 Обсяг даної статті не дає змоги ґрунтовно розглянути це питання <g/> .
doc#1 Образ смерти у вірші 1847 р. — це образ невблаганного косаря <g/> , що </p><p> Понад полем іде <g/> , </p><p> Не покоси кладе <g/> , </p><p> Не покоси кладе — гори <g/> . </p>