Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 Займенники в щоденниках <g/> , як і в поезії <g/> , давно були одним з важливих літературних засобів ( <g/> ми тут знову з засобами <g/> !
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Дощ <g/> » <g/> ) </p><p> « <g/> Щоденниковість <g/> » тут не знімається <g/> , але між щоденникарем і читачем протягається нитка зв'язку <g/> .
doc#4 <p> Тема тут ніби проста — прихід зими <g/> , перший сніг <g/> .
doc#4 Жадного я <g/> , ані його заступника тут нема <g/> .
doc#4 Так <g/> , як у японському стриманому й лаконічно-недоговореному малюнку бачиш — відтворюєш цілість <g/> , так і тут <g/> .
doc#4 Ніде не згаданий <g/> , образ автора-авторки тут виразно присутній <g/> .
doc#4 Якщо <g/> , як ми бачили щойно перед цим <g/> , займенники в своїх переключеннях об'єктивізують суб'єктивне <g/> , тут брак займенників і добір деталів і засобів образности суб'єктивізують об'єктивне <g/> .
doc#4 Нема тут і накопичення жіночим оком сприйнятих подробиць <g/> , але в центрі стоїть об'єктивний деталь засніженого тюльпана <g/> , а « <g/> жіноче <g/> » тут не випинається <g/> , а заперечується ( <g/> « <g/> кухонні речі <g/> » <g/> ) <g/> , і панує тут не примирення й спокій <g/> , як у попередньому прикладі про босого кота <g/> , а острівна тиша спокою й людського тепла ( <g/> « <g/> вогники міста <g/> » <g/> ) в океані безмежної і <g/> , либонь <g/> , страшної пітьми всесвіту <g/> . </p>
doc#4 Нема тут і накопичення жіночим оком сприйнятих подробиць <g/> , але в центрі стоїть об'єктивний деталь засніженого тюльпана <g/> , а « <g/> жіноче <g/> » тут не випинається <g/> , а заперечується ( <g/> « <g/> кухонні речі <g/> » <g/> ) <g/> , і панує тут не примирення й спокій <g/> , як у попередньому прикладі про босого кота <g/> , а острівна тиша спокою й людського тепла ( <g/> « <g/> вогники міста <g/> » <g/> ) в океані безмежної і <g/> , либонь <g/> , страшної пітьми всесвіту <g/> . </p>
doc#4 Нема тут і накопичення жіночим оком сприйнятих подробиць <g/> , але в центрі стоїть об'єктивний деталь засніженого тюльпана <g/> , а « <g/> жіноче <g/> » тут не випинається <g/> , а заперечується ( <g/> « <g/> кухонні речі <g/> » <g/> ) <g/> , і панує тут не примирення й спокій <g/> , як у попередньому прикладі про босого кота <g/> , а острівна тиша спокою й людського тепла ( <g/> « <g/> вогники міста <g/> » <g/> ) в океані безмежної і <g/> , либонь <g/> , страшної пітьми всесвіту <g/> . </p>
doc#4 <p> Спільне з попереднім образком — « <g/> японськість <g/> » деталю <g/> , оточеного білим ( <g/> там <g/> ) і чорним ( <g/> тут <g/> ) тлом <g/> , значущість деталю <g/> , вміння сказати недоговорюючи <g/> , а поза тим — разюча відмінність настрою і подробиць техніки <g/> .
doc#4 Інакшими словами <g/> , спільне тут - те <g/> , що маємо справу з справжньою поезією і з справжнім відчуттям стилю <g/> .
doc#4 Дозволю собі дати цим тематично-настроєвим комплексам свої умовні назви й продемонструвати деякі з них тут перед читачем <g/> . </p>
doc#4 ( <g/> Знову ж тут повертаємося до Ґетевого визначення накиненої й водночас добровільно прийнятої максими закономірности світу — « <g/> Entbehren sollst du <g/> !
doc#4 Її поезії мітологічні ремінісценції цілком чужі <g/> , вона вся тут і тепер <g/> , у межах одного життя <g/> .
doc#4 <p> Але тут ми вже покидаємо комплекс Філемона й Бавкіди і вступаємо в комплекс Іова <g/> . </p>
doc#4 цих поезіях зрушив з місця <g/> , втратив статику <g/> , пустився в скажений тан божевільного <g/> : гроза — це « <g/> в серце острогами вдарив червоний півень <g/> » <g/> , сонце гаряче « <g/> простромило небо <g/> » <g/> , трави ростуть лезами ( <g/> « <g/> вітер лиже леза трав <g/> » <g/> ) <g/> , не дороги ведуть мандрівника <g/> , а стріли доріг <g/> , Нью-Йорк — це « <g/> горби тутешніх пустинь <g/> » <g/> , вітер « <g/> запустив мені в волосся хижі пазурі <g/> » <g/> , прихід ночі — це « <g/> в вуха глухо вдарить чорний молот <g/> » <g/> , — увесь краєвид зрушений із своїх основ <g/> , його рух нестримний і все тут загрожує безсилій людині <g/> .
doc#4 Так бачимо тут садок і леваду <g/> , верболіз <g/> , липу <g/> , грушу <g/> , вишні <g/> , рожі <g/> , чуємо гавкіт сірого Гаршнепа <g/> , бачимо кухню в присмеркових сутінках і плахту на жердці <g/> , Явдоха пече паляниці <g/> , мама наділяє грушею <g/> , працюють Марина й Одарка <g/> , батько оповідає казки <g/> , довідуємося й про місцеві річки-потоки Руду й Різовату <g/> …
doc#4 <p> Тему і образ України я виділив тут <g/> , зважаючи на їхню психологічну вартість для поетки і <g/> , либонь <g/> , багатьох з її читачів <g/> .
doc#4 Тут міра справжньої поезії <g/> , і поетка виповнює її вщерть <g/> , тут і міра людяности поезії <g/> , і цей іспит вона теж складає гойно й в остаточній правді <g/> .