Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#6 Звиклий до його “ <g/> поетики <g/> ” глядач <g/> , придивляючися до його нібито “ <g/> безідейних <g/> ” картин <g/> , картин <g/> , що ніби просто замальовують пейзаж <g/> , вигляд чи вчинки людей <g/> , починає <g/> , — може <g/> , не завжди доречно — і в багатьох з них знаходити те <g/> , що Курилик називав “ <g/> символами <g/> ” <g/> .
doc#6 <p> За винятком суто розважальних картин шістдесятих—сімдесятих років <g/> , які Курилик <g/> , не надто слушно <g/> , називав “ <g/> халтурою <g/> ” ( <g/> 1,507 <g/> ) <g/> , а делікатніше — “ <g/> пасторалями <g/> ” і головною функцією яких <g/> , за задумом мистця <g/> , було популяризувати ім'я мистця <g/> , щоб далі зацікавити широкого глядача своїми соціо-ідеологічними картинами ( <g/> картинами з “ <g/> посланням <g/> ” <g/> ) <g/> , — сприймання всіх творів Курилика <g/> , навіть деяких пейзажів і натюрмортів <g/> , розраховане на те <g/> , щоб бути двоступневим <g/> .
doc#6 Бо в дійсності він ніколи не мав абсолютної певности <g/> , чи те коло не було нестале і не тотожне з з <g/> , а вже й поготів <g/> , чи його можна замінити на в ( <g/> ньому <g/> ) <g/> .
doc#6 Назва повинна була остаточно розкрити й з'ясувати те <g/> , що глядач уже висновував з картини й ко- ментаря <g/> , стати останнім спалахом співтворчої думки <g/> .
doc#6 У тих <g/> , менше типових випадках <g/> , коли обличчя вималювано <g/> , те саме обличчя повторюється в різних картинах <g/> , здебільша довгасте в дорослих ( <g/> але кругле у фармерів <g/> ) <g/> , кругліше в дітей або підлітків <g/> .
doc#6 Праця і <g/> , може <g/> , ще діти <g/> , — ось те <g/> , що закривало перед ним порожнечу <g/> , порожнечу <g/> , до якої кожної хвилини могли вдертися кошмари його сповненого жахливими примарами душевного “ <g/> лабіринту <g/> ” ( <g/> вживаючи його власного терміну <g/> ) <g/> , що став назвою його картини <g/> , мальованої в закладі для душевнохворих під Лондоном 1953 року <g/> .
doc#6 Найважливіше тут <g/> , одначе <g/> , те <g/> , що Куриликове трактування людського обличчя <g/> , яка б не була його генеза <g/> , стало виявом його мистецької індивідуальности — і тут третє джерело Куриликової творчости <g/> .
doc#6 Дивлячися на його картини <g/> , ми можемо забути їхню історично-мистецьку генезу <g/> , але з нами залишиться те <g/> , що зробило їх неповторними й <g/> , кінець-кінцем у цьому сенсі <g/> , нашими <g/> , частиною культури нашого сьогодні <g/> , нашого естетичного світу <g/> .
doc#6 Тільки особисто це було для нього кривавою виразкою на душі <g/> , бо він не народився в цьому світі <g/> , а приніс із свого дитинства те <g/> , що пізніше він назве “ <g/> бездушною приземністю [ <g/> insensitive earthiness <g/> ] української громади <g/> , в якій я виріс <g/> ” ( <g/> 43 <g/> ) <g/> .
doc#6 У детальній і солідно опрацьованій книжці Патріції Морлі повно деталів з життя Курилика <g/> , але нічого нема про те <g/> , що він читав <g/> .
doc#6 Це те середовище <g/> , яке про багато явищ культури дізнається з періодичних видань типу “ <g/> Reader's Digest <g/> ” <g/> , і не даремно знаходимо в автобіографії Курилика одверту згадку про те <g/> , що він користався скороченнями статтів <g/> , робленими в цьому журналі ( <g/> 145 <g/> ) <g/> . </p>
doc#6 Це те середовище <g/> , яке про багато явищ культури дізнається з періодичних видань типу “ <g/> Reader's Digest <g/> ” <g/> , і не даремно знаходимо в автобіографії Курилика одверту згадку про те <g/> , що він користався скороченнями статтів <g/> , робленими в цьому журналі ( <g/> 145 <g/> ) <g/> . </p>
doc#6 Хоч його книжка “ <g/> Хтось коло мене <g/> ” — про шукання й знайдення релігії й Бога <g/> , а не про малярство як таке <g/> , читаємо в ній <g/> : “ <g/> Я був професійний мистець <g/> , через те мусів оцінювати й творити красу <g/> ” ( <g/> 143 <g/> ) <g/> , тому вій зацікавлений у “ <g/> внутрішній істоті речей —їхньої ваги <g/> , твердости чи м'якости <g/> , їхній поверхні і т. д.” ( <g/> 138 <g/> ) <g/> .
doc#6 Але важливіше те <g/> , що в деяких з них <g/> , хоч вони аж ніяк не призначалися до розмалювання стіни <g/> , застосовано технічні засоби фрески — особливо виразно в польській серії <g/> , мальованій 1977 року і виданій з передмовою 1981 року — року смерти мистця <g/> .
doc#6 Не раз звертано увагу на те <g/> , як випнуто жорстокість і страждання в його “ <g/> Страстях Христових <g/> ” <g/> , багато картин цього циклу з цього погляду чи не перевершують Матіса Ґрюневальда з його варіянтами Розп'яття й Луїса Моралеса з його образом скорбного Ісусаiv <g/> .
doc#6 Рембрандт виконав те <g/> , що було метою його життя <g/> .
doc#7 Можна було б також послатися на те <g/> , що тепер <g/> , коли перед українським народом і т. д„ поезія повинна кликати до боротьби і й собі покликати назад до Олеся <g/> .
doc#7 Але для того <g/> , щоб іти цим рівнобіжним шляхом <g/> , треба <g/> , поперше <g/> , мати щось за душею власного <g/> , подруге <g/> , знати <g/> , відчувати і співпереживати те <g/> , чим живе Европа й Америка в духовості і в поезії <g/> . </p>
doc#7 Поезія стає не позамовною <g/> , як було в заумників <g/> , і не протимовною <g/> , що свідомо ламає мовні норми <g/> , як це є <g/> , приміром <g/> , у ранніх поезіях Андієвської ( <g/> які <g/> , до речі будь сказане <g/> , саме через це не здаються мені поезією <g/> , бо те не мистецтво <g/> , що йде проти свого матеріялу <g/> ) <g/> , а <g/> , так би мовити <g/> , метамовною <g/> , понадмовною <g/> , виходячи при цьому з можливостей <g/> , закладених у самій мові <g/> . </p>
doc#7 Суть їх полягає в тому <g/> , що <g/> , систематично порушуючи синтаксичну й фразеологічну інерцію мови <g/> , поет повинен увесь час спиратися на можливості <g/> , закладені в самій таки мові <g/> , використовувати те <g/> , що в мові може бути <g/> , не накидаючи мові нічого їй чужого <g/> .