Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Проте <g/> , можна висловити припущення <g/> , базуючися між іншим на позначках у словнику Грінченка <g/> , що північноукраїнський характер мають такі вжиті Шевченком слова <g/> , як Заверюха ( <g/> « <g/> Катерина <g/> » <g/> ) <g/> , покотьоло " <g/> кружало <g/> " ( <g/> там-таки <g/> ) <g/> , ралець ( <g/> « <g/> Гамалія <g/> » <g/> ) <g/> , буцім " <g/> наче <g/> " ( <g/> « <g/> Сон <g/> » <g/> ) <g/> , бадьоритися ( <g/> там же <g/> ) <g/> , шматок " <g/> кусень <g/> " <g/> , " <g/> кавалок <g/> " <g/> , ( <g/> « <g/> Сліпий <g/> » <g/> ) <g/> , багно " <g/> болото <g/> " ( <g/> « <g/> Посланіє <g/> » <g/> ) <g/> , цуратися " <g/> зрікатися <g/> " ( <g/> « <g/> Посланіє <g/> » <g/> ) <g/> , вадить " <g/> нудить <g/> " ( <g/> там же <g/> ) <g/> , луда ( <g/> там же <g/> ) <g/> , ковтун ( <g/> « <g/> Відьма <g/> » <g/> ) <g/> ,
doc#10 Ніби відчувши хиткість цього критерію <g/> , Ганцов як можливість пропонує спертися ще й на інші критерії <g/> , і то такі <g/> , що більше стояли б у зв'язку з його загальним підходом —критерії акцентологічні <g/> : довгість а в перед наголошеному складі <g/> , якщо в наголошеному складі є голосний високого піднесення <g/> , наявність чи відсутність дифтонгів на місці акутового й новоакутового о ( <g/> 16 <g/> , 268—269 <g/> ) <g/> , — але <g/> , кинувши цю пропозицію <g/> , Ганцов фактично її не використовує <g/> . </p>
doc#10 Відповідно до цього Ганцов схильний деякі звукові зміни <g/> , як от зглухнення кінцевих дзвінких виводити з “ <g/> загально-людських фізіологічних нахилів <g/> ” ( <g/> 5 <g/> , 131 <g/> ) <g/> , не враховуючи <g/> , що коли такі нахили і є <g/> , то в мові вони діють тільки опосереднено через систему мови <g/> . </p>
doc#10 Назву з них такі <g/> , як вимога в чужих словах вимовляти ( <g/> й писати <g/> ) завжди и <g/> , за народною вимовою давніше позичених слів типу універсал <g/> , министер ( <g/> 3 <g/> , 169 <g/> ) <g/> ; спроба заборонити дієприкметники на -лий і великою мірою звести пасивні дієприкметники на -ний <g/> , -тий до ролі прикметників ( <g/> 5 <g/> , 20 <g/> , 24 <g/> , 2516 <g/> ) <g/> ; спроба відновити сполуку дієприслівника з дієсловом за допомогою сполучника та ( <g/> типу <g/> : Увійшовши <g/> , та став <g/> , — 5 <g/> , 33 <g/> ) <g/> ; спроба заборонити дієслова було й буде та орудний відмінок дійової особи в усіх випадках при безособових присудках на
doc#10 Але що в концепції Шахматова дисимілятивне акання — найстаріший тип акання взагалі <g/> , то й Курило не раз дає такі формулювання <g/> , ніби вона насвітлює <g/> , як постає акання взагалі <g/> .
doc#10 Поперше <g/> , вони по-новому і загалом далеко переконливіше розв'язували деякі з найскладніших проблем історії української мови <g/> , а подруге і головне <g/> , з спостережень і висновків Курило розкривалися такі перспективи <g/> , що вся історія української мови готова була відкритися в новому світлі <g/> .
doc#10 Вона приходить до висновку <g/> , що зміна 'а > 'е ( <g/> 'и <g/> ) в позакарпатських західньоукраїнських говірках охоплює як правило ті слова <g/> , де польська мова має ȩ <g/> , а систематичніше здійснена ця зміна в південній частині гуцульського діялекту <g/> , де вона охоплює всі 'а. Щоб пояснити цей розподіл фактів <g/> , Курило вдається до історії польського колонізаційного руху на Західну Україну і висуває тезу про те <g/> , що перехід ‘а в ‘е в українській мові постав під впливом польської мови там <g/> , де польська мова має ȩ <g/> , а там <g/> , де стосунки з польською мовою не були такі безпосередні <g/> , поширено зміну на всяке 'а ( <g/> 20 <g/> , 104 <g/> ) <g/> .
doc#10 Проти буржуазного націоналізму і фальсифікації <g/> ) <g/> , — такі цитати можна продовжувати в безконечність <g/> .
doc#11 В Америці люблять пов'язувати на шию такі рушники <g/> .
doc#11 Далі деклярація незалежности <g/> , коротенька <g/> , яких півтора десятки рядків <g/> , але не такі вже короткі привітання <g/> .
doc#12 Зокрема тут чинні такі правила <g/> : </p><p> 1. В ненаголошеному становищі пишеться та сама літера <g/> , що в наголошеному <g/> , напр <g/> .
doc#12 Головніші слова цього типу ( <g/> де и історично постало з ъ <g/> , ь <g/> , незалежно від наголосу <g/> ) такі <g/> : блискавка <g/> , блискуний <g/> , блищати ( <g/> а також за аналогією до них блиск <g/> ) <g/> , бриніти <g/> , глибокий <g/> , глитати <g/> , гримати <g/> , гриміти <g/> , дриґати <g/> , дрижати <g/> , кривавий <g/> , криниця <g/> , кришити <g/> , стрижень <g/> , стриміти <g/> , тривати ( <g/> напр <g/> .
doc#12 Зокрема тут чинні такі правила <g/> . </p>
doc#12 : вчорашній <g/> , справжній <g/> , а далі такі головніші прикметники <g/> : братній <g/> , будній <g/> , верхній <g/> , вечірній <g/> , всесвітній ( <g/> але освітній і освітний <g/> ) <g/> , городній <g/> , давній <g/> , дорожній <g/> , достатній <g/> , дружній ( <g/> дружня держава <g/> , — але і дружний — дружна робота <g/> ) <g/> , житній <g/> , задній <g/> , західній <g/> , крайній <g/> , кутній <g/> , літній <g/> , майбутній <g/> , могутній <g/> , мужній <g/> , нижній <g/> , новітній <g/> , обідній <g/> , осінній <g/> , останній <g/> , передній <g/> , пізній <g/> , порожній <g/> , присутній <g/> , ранній <g/> , самотній ( <g/> і самітний <g/> ) <g/> , середній <g/> , синій <g/> , спідній <g/> , сторонній <g/> , сусідній <g/> , східній <g/> , художній <g/> . </p>
doc#12 <p> Закінчення -ий мають з-поміж інших такі прикметники <g/> : безладний <g/> , безпорадний <g/> , величний <g/> , вірний <g/> , вічний <g/> , заможний <g/> , майстерний <g/> , народний ( <g/> і народній <g/> ) <g/> , північний <g/> , поперечний <g/> , природний <g/> , придатний <g/> , рідний <g/> , робітний <g/> , спільні ний <g/> , тогобічний <g/> , тотожний <g/> , а також усі ті прикметники на -ний <g/> , що мають ' наголос на закінченні <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> А. о <g/> , е — і. </p><p> Чергування о <g/> , е — і <g/> , що постало в наслідок занепаду глухих <g/> , голосних ъ <g/> , ь у слабкій позиції <g/> , в сучасній літературній мові вкладається в такі закономірності <g/> : </p><p> 1. В закритому складі е <g/> , о переходять в і <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> 3. При творенні слів наростками -ськ ( <g/> ий <g/> ) <g/> , -ств ( <g/> о <g/> ) відбуваються такі зміни <g/> : </p><p> а <g/> ) коли основа вивідного слова кінчається на х <g/> , ш <g/> , с <g/> , то ці літери пропускаються <g/> , напр <g/> .
doc#15 Нарешті <g/> , навіть у літературі ми зустрічаємо такі речення <g/> , де тяжко було б щонебудь дорозумівати [ <g/> подразумовать <g/> ] <g/> , але їм тим не менше <g/> , тяжко відмовити права називатися реченням [ <g/> чому <g/> ?
doc#15 " <g/> , Кудрявський продовжує <g/> : </p><p> Мені здається <g/> , що такі речення без дієслівного присудка мають однакове право на існування <g/> , як і речення безособові <g/> .
doc#15 Він розглядає як однотипні ( <g/> генетично <g/> , але в нього взагалі підхід генетичний <g/> ) такі речення <g/> , як <g/> : пожар <g/> , время <g/> , стыд <g/> , стыдно <g/> , хорошо <g/> , хожено <g/> , убито - на тій підставі <g/> , що всі ці слова - іменного походження <g/> ; сюди ж відносить він і переліки <g/> , заголовки і т. п. </p><p> Томсон знає тільки ті бездієслівні речення <g/> , в яких нема ні присудка <g/> , ні підмета <g/> , а для безпосереднього повідомлення всього складного </p><p> уявлення означається словом та частина його <g/> , яка випадково найбільше збуджена в душі мовця <g/> , бо звичайно нема таких слів <g/> , якими можна позначити все складне уявлення в сукупності <g/> .