Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#12 слова <g/> , а також у середині слова після голосної і після апострофа означають два звуки <g/> : йе <g/> , йу <g/> , йа <g/> , напр
doc#12 , мою <g/> , моя <g/> , п'є <g/> , п'ю <g/> , об'ява <g/> . В середині слова після приголосної ці літери означають відповідно е <g/> ,
doc#12 , несла ( <g/> бо <g/> : ніс <g/> ) <g/> . </p><p> 4. Одначе в сполученнях ри <g/> , ли після приголосної в відкритому складі и може
doc#12 е—о. </p><p> 1. Пістя шелесних звуків ж <g/> , ч <g/> , ш <g/> , щ <g/> , дж і після й е чергується з о. Нормально о з'являється тоді
doc#12 8. </p><p> 6. У деяких словах о замість е з'являється й не після шелесних звуків <g/> : льон <g/> , льоду <g/> , сьомий ( <g/> але семи
doc#12 чергуватися з в <g/> , а і з й. Звичайно у і і ставлять після слова <g/> , що кінчається на приголосний <g/> , а в і й
doc#12 слова <g/> , що кінчається на приголосний <g/> , а в і й після слова <g/> , що кінчається на голосний <g/> , напр <g/> . <g/> :
doc#12 , ухвала <g/> , учасник <g/> , влада <g/> , враження <g/> . </p><p> ґ <g/> ) після павзи і при протиставленні <g/> , напр <g/> . <g/> : чорне і
doc#12 — з твердою вимовою н <g/> ) <g/> . </p><p> 2. Ь ніколи не пишеться після губних ( <g/> б <g/> , п <g/> , в <g/> , ф <g/> , м <g/> ) <g/> , середньопіднебінних ( <g/> ж <g/> ,
doc#12 -алн- <g/> , -илн- <g/> , див <g/> . IV Б 4. </p><p> 5. Не пишемо ь після д <g/> , т <g/> , з <g/> , с <g/> , ц <g/> , н <g/> : </p><p> а <g/> ) коли наступна приголосна
doc#12 напр <g/> . <g/> : редька — редьці <g/> , нивонька — нивоньці <g/> . </p><p> б <g/> ) після н перед шелесними й ц <g/> , напр <g/> . <g/> : кінчик <g/> , менший <g/> ,
doc#12 . </p><p> 2. Правопис апострофа </p><p> 1. Апостроф уживається після приголосних б <g/> , п <g/> , в <g/> , м <g/> , ф. р перед літерами я <g/> , ю <g/> , є
doc#12 вимову цих останніх <g/> . Зокрема апостроф пишемо після губних б <g/> , п <g/> , в <g/> , ф <g/> , м завжди <g/> , крім тих слів <g/> , де
doc#12 , ряст <g/> , рятувати <g/> , ряхтіти <g/> . </p><p> 3. Про апостроф після приростків див <g/> . ІУ А 3. </p><p> 4. Про апостроф у чужих
doc#12 безмежжя <g/> , клоччя <g/> , піддашшя <g/> , маззю <g/> , міццю <g/> ; але після приголосної <g/> : листя <g/> , підзамчя <g/> , радістю <g/> ; не
doc#12 і в згрубілому наростку -ісіньк- пишемо ь після н <g/> , напр <g/> . <g/> : маленький <g/> , сестронька <g/> , білісінький
doc#12 Наросток -ев ( <g/> ий <g/> ) у прикметниках уживаємо лише після м'яких або мішаних основ під наголосом <g/> , напр <g/> . <g/> :
doc#12 покищо <g/> , щойно <g/> , тількищо <g/> , хібащо <g/> . </p><p> г <g/> ) Частка би ( <g/> після попереднього голосного — б <g/> ) пишеться окремо <g/> ,
doc#12 , начебто <g/> , напр <g/> . <g/> : тим то <g/> , буцім то <g/> , </p><p> е <g/> ) Частка же ( <g/> після попереднього голосного ж <g/> ) пишеться окремо <g/> , за
doc#12 <p> 1. Чуже і в загальних словах перед приголосним після літер д <g/> , т <g/> , з <g/> , с <g/> , ц <g/> , ж <g/> , ч <g/> , ш <g/> , р передаємо