Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#71 Невідомо також <g/> , чи то була внормована мова з місцевими відхиленнями <g/> , що їм сприяла неповнота кодифікації <g/> , чи цілкова та водночас дволика мова <g/> , в якій повідомлення легко перелицьовувалося з однієї грані на другу <g/> , але при цьому обидві вони відчувалися й плекалися як різні сторони вищої єдності <g/> . </p>
doc#14 Поезія часто пророцтво й передбачення <g/> , але при одній конечній умові <g/> : що поет не претендує бути пророком <g/> .
doc#40 Тільки при неозначених займенниках щось і хтось можливий узгоджений прикметник ( <g/> при щось — у середньому роді <g/> , при хтось — у чоловічому <g/> , але при підкресленні неоформлености зрідка теж у середньому роді <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#85 Але при теперішньому рівні нашого знання про світ вони обоє скажуть те саме <g/> , тільки різними словами <g/> .
doc#62 Бахметьєва при Колюмбійському університеті в Нью-Йорку <g/> .
doc#77 Скільки описів звичаїв і обрядів подав би при цій нагоді письменник-етнографіст <g/> !
doc#81 Був при ній і балет <g/> , але і він не виріс понад задовільну пересічність <g/> .
doc#81 Її батько був при ній до самої своєї смерти <g/> , хворого вона тримала його в передпокої <g/> , злі язики казали — як собаку <g/> .
doc#12 <p> 4. Сполучний звук е звичайно буває при решті м'яких іменникових основ <g/> , напр <g/> .
doc#40 Таке буває при швидкому русі ( <g/> напр <g/> .
doc#40 Від займенника третьої особи <g/> , правда <g/> , нібито вживається в подібних випадках форма родового відмінка однини <g/> , але в дійсності це спеціяльна незмінна форма присвійного займенника <g/> , як це виявляється й назовні в тому <g/> , що вона ставиться нормально не після іменника <g/> , як буває з керованим іменником <g/> , а перед іменником <g/> , як буває при присвійних прикметниках і займенниках <g/> : його виступ <g/> , її запрошення <g/> . </p>
doc#52 Так було при переході від поганства до християнства <g/> .
doc#52 Так було при запровадженні Унії з Римом <g/> .
doc#40 Натомість самозрозуміло <g/> , що дифтонгізації не може бути при наявності павзи між словами <g/> , що буває зокрема часто при протиставленнях <g/> " понять <g/> , напр <g/> .
doc#19 <p> Важливо при цьому <g/> , що робив він це <g/> , знаючи <g/> , що все це майже напевне не побачить світу або нескоро його побачить <g/> .
doc#9 Окситоновість у множині знаки <g/> , порохй <g/> , роки <g/> , макиxlv <g/> , тисячі <g/> , яка в літературній мові можлива як варіянт при нормальному наголосі на початковому складі <g/> , прийшла з Галичини <g/> .
doc#40 Приросток зне- <g/> , вживаний при дієсловах <g/> , утворених від іменників — назв прикмет <g/> , означає втрату предметом ознаки <g/> , поданої в корені дієслова <g/> , напр <g/> .
doc#40 Виняток становлять титули <g/> , постійно вживані при іменнику на відрізнення предмета від інших одноіменних ( <g/> Ярослав Мудрий <g/> , Данило Галицький <g/> , Новгород Сіверський <g/> ) <g/> .
doc#15 <p> Якщо при цьому прикметник такий <g/> , що виявляв більш-менш звичайну ознаку предмета <g/> , що вживається при останньому звичайно або принаймні часто <g/> , то можна з певністю передбачати <g/> , що його предикативність буде відчуватися надмірно слабо і кінець-кінцем він перетвориться на атрибут <g/> , а все речення - на називне <g/> , називне не лише формою <g/> , а і способом світосприймання ( <g/> про це - далі <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 Вона може бути вжита при іменнику неозначеної родовости <g/> , як от <g/> : « <g/> I на стовпі бляшане півпівника <g/> » ( <g/> Свідз <g/> .