Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 Тут міра справжньої поезії <g/> , і поетка виповнює її вщерть <g/> , тут і міра людяности поезії <g/> , і цей іспит вона теж складає гойно й в остаточній правді <g/> .
doc#4 Тут міра справжньої поезії <g/> , і поетка виповнює її вщерть <g/> , тут і міра людяности поезії <g/> , і цей іспит вона теж складає гойно й в остаточній правді <g/> .
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Осінь <g/> » <g/> ) </p><p> Але в 65 років вона вже бачить себе « <g/> на стернях життя <g/> » <g/> , коли все живе вже зникло з піль <g/> , у поезії <g/> , що має характеристичну назву « <g/> Перед відходом <g/> » <g/> .
doc#4 Так постає образ вимінности смерти своєї й свого коханого в поезії « <g/> Над твоєю труною не плакатиму <g/> » <g/> , вже тут згадуваний <g/> , так смерть іншого в поезії « <g/> По кому дзвонять <g/> ?
doc#4 Так постає образ вимінности смерти своєї й свого коханого в поезії « <g/> Над твоєю труною не плакатиму <g/> » <g/> , вже тут згадуваний <g/> , так смерть іншого в поезії « <g/> По кому дзвонять <g/> ?
doc#4 Назовні їхня суперечність — ще один вияв « <g/> щоденниковости <g/> » поезії Наталі Лівицької-Холодної <g/> .
doc#4 І в цьому принада поезії <g/> , а в їхньому багатстві й суперечності <g/> , може <g/> , критерій до того <g/> , хто справжній поет <g/> . </p>
doc#4 <p> ВІСІМ </p><p> У тут досі сказаному я відокремив « <g/> нові <g/> » поезії від « <g/> старих <g/> » і трактував перші як цілість <g/> .
doc#4 І в головному <g/> , тепер можна вже й це сказати <g/> , зосереджуюся на тих образно-емоційних комплексах <g/> , що <g/> , як на мене <g/> , характеризують цю творчість як феномен серед інших індивідуальних феноменів нашої й світової поезії <g/> .
doc#4 Заведено говорити про бодлерівсько-верленівське коріння цієї поезії і про потужний вплив Анни Ахматової <g/> .
doc#4 І ще в давніших з « <g/> нових <g/> » поезій тут і там ловимо кусники образности й ритмів « <g/> короля української поезії <g/> » початку нашого століття <g/> , оті « <g/> струни <g/> » <g/> , що « <g/> в серці мовкнуть <g/> » <g/> , оте « <g/> серце надвоє роздерте <g/> » <g/> , на яке спокусився й наш чи не найкращий критик <g/> , оті заколисливі ритми на зразок — </p><p> Що батьківщина нам <g/> , борцям упертим </p><p> За право вмерти не в чужій землі <g/> … </p>
doc#4 Маю на увазі такі поезії <g/> , як « <g/> Ліричний спогад <g/> » ( <g/> 1971 <g/> ) <g/> , а особливо « <g/> Півонії <g/> » ( <g/> 1972 <g/> ) — незвичайно тонку стилізацію поезії Оксани Аятуринської <g/> , тим тоншу <g/> , що в кінці ледь помітним пересмиком раптом встановлюється дистанція від об'єкта стилізації <g/> .
doc#4 Маю на увазі такі поезії <g/> , як « <g/> Ліричний спогад <g/> » ( <g/> 1971 <g/> ) <g/> , а особливо « <g/> Півонії <g/> » ( <g/> 1972 <g/> ) — незвичайно тонку стилізацію поезії Оксани Аятуринської <g/> , тим тоншу <g/> , що в кінці ледь помітним пересмиком раптом встановлюється дистанція від об'єкта стилізації <g/> .
doc#4 <p> Це змагання за означущення поетичного слова визначає собою ввесь поетичний стиль пізньої поезії Наталі Лівицької-Холодної <g/> .
doc#4 Поетка шукає засобів точних <g/> , тверезих <g/> , непричепурених <g/> , цурається солодкости й дешевого патосу <g/> , не боїться називати речі їхніми іменами — і так виробляє власне поетичне письмо <g/> , якого не поплутаєш ні з чиїм іншим <g/> , хоч воно виразно належить до поезії XX сторіччя <g/> , протиставленої в своєму дещо цинічному виклику романтизмові минулого сторіччя <g/> . </p>
doc#4 <p> Зведення поезії з вершини Парнасу на низини щоденного дрібного побуту проймає вибір слів <g/> , що можуть бути аж надто « <g/> непоетичними <g/> » і що « <g/> грають <g/> » особливо виразно й міцно <g/> , коли вони не єдині <g/> , а контрастують із словами <g/> , виразно « <g/> поетичними <g/> » <g/> , як от після початку — </p><p> « <g/> На городі бузина <g/> , </p><p> а в Києві дядько <g/> !
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Жоржини <g/> » <g/> ) </p><p> До поезії вдирається інтонація побутового діялогу — </p><p> Розкриваються перші далії <g/> , </p><p> жоржини по-нашому <g/> , — чи не так <g/> ?
doc#4 Це така сама співгра поетичного й апоетичного <g/> , як у доборі слів і синтаксичних конструкцій <g/> , і кінцевий ефект усіх цих засобів — специфічна <g/> , неповторна <g/> , суто особиста дикція поезії Наталі Лівицької-Холодної <g/> .
doc#4 Саме це робить вірші <g/> , що їх читаємо <g/> , поезією <g/> , чудом <g/> , що про нього писав Ґете ( <g/> устами Вільгельма Майстера <g/> ) <g/> : « <g/> Ні разу не бачивши самого предмету в природі <g/> , ви пізнаєте правду в відтворенні <g/> , в вас ніби закладене передвідчуття всього світу <g/> , що дістає поштовх до розвитку <g/> , зіткнувшися з гармонією поезії <g/> » <g/> . </p>
doc#4 Чи відчує своєрідність осіннього бунту і осіннього спокою цієї поезії <g/> ?