Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 <p> Наступний період становлять роки 1920—1939 <g/> , коли большевизм спорудив і підтримував мур між Галичиною ( <g/> з Волинню і Холмщиною <g/> ) з одного боку і рештою українських земель з другого боку <g/> , а все-таки галицькі впливи просочувалися <g/> , особливо в процесі « <g/> українізації <g/> » <g/> .
doc#9 місце поруч і нарівні з М. Старицьким <g/> , — розвиває цілу програму розподілу праці між Галичиною і Великою Україною <g/> : « <g/> До свого часу працювали більш галичани <g/> , але клопоти практичного життя зіпхнули їх переважно на дорогу науки та публіцистики <g/> .
doc#9 їх твори <g/> , — пише вона <g/> , — « <g/> мають стояти між найкращими оздобами української літератури з погляду упорядкування її мови <g/> »4 <g/> .
doc#9 Так вироблялися передумови для мовної дискусії між « <g/> галичанами <g/> » і « <g/> антигаличанами <g/> » в мові — передумови водночас і об'єктивні <g/> , і суб'єктивні <g/> .
doc#9 Що ж до єдности літературної мови <g/> , то І. Франко відсуває її на майбутнє <g/> , вважаючи <g/> , що в його час для неї ще нема передумов <g/> : </p><p> « <g/> Мені бажалось би своїми увагами докинути цеглинку до взаємного порозуміння між українцями й галичанами на полі язиковім і таким способом причинитися до полагодження одного дуже важного питання — будущої єдности і одноцільности нашої літературної мови <g/> , будугцої <g/> , повторяю <g/> , бо тепер ми ще її не маємо і задля звісних <g/> , дуже важних причин мати не можемо <g/> »2. </p><p> Тут І. Франко цілком слушно пов'язує створення єдиної і одноманітної літературної мови на всій Україні з політичними передумовами <g/> .
doc#9 Але не враховано тут того <g/> , що єдність мови або бодай змагання до такої єдности само збуджує дух народу і цим сприяє створенню матеріяльних передумов для єдности народу взагалі <g/> , не враховано того <g/> , що мова й інші елементи народного життя зв'язані між собою не тільки способом однобічної визначености <g/> , а і взаємовпливів <g/> , і взаємозумовлювання <g/> . </p>
doc#9 І далі <g/> : « <g/> Під час <g/> , коли на Україні рідко язик українсько-руський є розговорним між тамошною інтелігенцією <g/> , то в Галичині говорять ним як в простій хаті <g/> , так і в найелегантніших і найвищих сальонах <g/> »1. </p><p> Все це були незаперечні факти <g/> , не позначатися на розвитку мови вони не могли <g/> , впливи Галичини на загальноукраїнську літературну мову вони робили дійовими — і тому автор мав цілковиту рацію <g/> , роблячи в своїй статті такий висновок <g/> : « <g/> Як ми учимося зі словарем в руці деяких слів українських <g/> , так най ЗБОЛЯТЬ і українці вийти поза свою тісну межу і навчитись трохи і від нас <g/> .
doc#9 <p> Після об'єктивних і фахових статей І. Кокорудза і А. Кримського дискусію мала закрити невеличка замітка Б. Грінченка2 <g/> , де він рішуче заявляє про свою єдність з галичанами проти москвофілів та інших ворогів українського народу <g/> , що радо сприйняли мовну дискусію як початок розколу між галичанами й великоукраїнцями <g/> .
doc#9 Саме життя зняло ту дискусію <g/> , що точилася між ними <g/> .
doc#9 <p> Об'єктивна суть виступу І. Нечуя-Левицького <g/> , а тим самим і всієї дискусії <g/> , нагадує виступ того « <g/> сільського дописувача <g/> » <g/> , якого ще 1907 р. цитував Б. Грінченко <g/> : « <g/> Одкиньте набік всю Галичину <g/> , бо вона нам хоть і рідна сестра <g/> , рідніша конечно <g/> , як Московщина <g/> , але живе од нас далеченько <g/> , та ще до того вона <g/> , вештаючись між разними слов'янськими народами <g/> , ввела в свою літературу багато таких слів <g/> , що вони для нашого народу на перший час покажуться трудно понятними і чужішими од " <g/> московських <g/> " <g/> , бо з цими ми мусіли поневолі зріднитися <g/> »2. Так і тільки так стояло питання <g/> : Галичина або Москва <g/> , інкорпорація в літературну мову галицьких елементів — або сповнення літературної мови позиченнями чи кальками з російської мови <g/> ?
doc#9 А вивчення поглядів Лесі Українки на розвиток літературної мови і аналіза мови її творів доводять зовсім інше <g/> , хоч <g/> , звичайно <g/> , ставити знак рівности між мовою її творів і мовою робіт М. Грушевського було б безглуздо — і то не тільки і не стільки через різницю в їхніх поглядах на питому вагу галицьких елементів у літературній мові ( <g/> а ця різниця <g/> , безперечно <g/> , була <g/> ) <g/> , а й передусім через принципову відмінність багато в чому мови історично-наукової праці від мови художнього твору <g/> , та ще й писаного віршовим діялогом <g/> … </p>
doc#9 І тільки через те <g/> , що далеко не завжди ми спроможні при теперішньому стані діялектології провести чітку межу між галицьким і волинським у лексиці й синтаксі <g/> , ми з обережности оперуємо тут загальнішим і менш окресленим терміном « <g/> західноукраїнські мовні елементи <g/> » <g/> , підкреслюючи водночас <g/> , що Леся Українка була провідницею до літературної мови і багатьох ( <g/> звичайно <g/> , гострокритично добираних <g/> ) суто галицьких мовних елементів <g/> . </p>
doc#9 » <g/> , 90 <g/> ) <g/> ; розпач ( <g/> « <g/> Свої болі <g/> , розбиті надії і свою розпач <g/> » — « <g/> Intermezzo <g/> » <g/> , 60 <g/> ) <g/> ; стосунки ( <g/> « <g/> От тобі і добрі сусідські стосунки <g/> » — « <g/> Коні не винні <g/> » <g/> , 249 <g/> ) <g/> ; шаленство ( <g/> « <g/> Якесь шаленство всіх обхопило <g/> » — « <g/> Fata morgana <g/> » <g/> , 15 <g/> ) <g/> ; відлеглість ( <g/> « <g/> Відлеглість між нами стала зразу коротша <g/> » — « <g/> Дебют <g/> » <g/> , 98 <g/> ) <g/> ; розривка ( <g/> « <g/> За цими <g/> …
doc#9 ) <g/> ; границя ( <g/> « <g/> Границя між двома хорами <g/> » — Там же <g/> , 78 <g/> ; Грін <g/> .
doc#9 У дієслівних формах теж знайдемо деякі галицькі особливості <g/> : впірнати — поринати ( <g/> « <g/> Сідаю і наче впірнаю у море <g/> » — « <g/> На острові <g/> » <g/> , 273 <g/> ) <g/> ; залля — залити ( <g/> « <g/> Овеча отара залляла вулицю <g/> » — « <g/> Fata morgana <g/> » <g/> , 65 <g/> ) <g/> ; паде — падає ( <g/> « <g/> Не паде між нами тінь когось третього <g/> » — « <g/> Intermezzo <g/> » <g/> , 65 <g/> ; пор <g/> .
doc#9 Маємо на увазі вивезення з Галичини російською владою досить великої кількости заручників з-поміж галицької інтелігенції та опіку над ними київської української інтелігенції <g/> , яка виявлялася <g/> , між іншим <g/> , і в тому <g/> , що « <g/> скоро <g/> …
doc#9 Питання це було таке актуальне <g/> , що <g/> , незважаючи на навальне розгортання колосальних і часто катастрофічних подій <g/> , воно привернуло до себе увагу громадськости і навіть викликало невеличку дискусію в « <g/> Промені <g/> » 1917 р. між О. Янатою і М. Грушевським <g/> .
doc#9 Погляд М. Грушевського полягав у тому <g/> , що обставини не дають змоги на таку довгу працю <g/> , що час не жде <g/> , що вчити дітей і дорослих треба негайно <g/> , — отже <g/> , доводиться скористатися з тієї термінології <g/> , яка вже є <g/> , — себто <g/> , скажемо ми <g/> , з тієї <g/> , на якій так помітно позначилися <g/> , між </p><p> іншим <g/> , і галицькі впливи <g/> .
doc#9 Русифікаційна політика у ці роки — поскільки розглядати її тільки в межах мови — могла здійснюватися тому <g/> , між іншим <g/> , що її підтримував не тільки фізичний і моральний терор <g/> , а і тому <g/> , що вона апелювала до хуторянського почуття східноукраїнських мовців <g/> .
doc#9 Таким чином виразна логічна суперечність між значенням і граматичною структурою слів вчас-ний-завчасний у літературній мові стає зрозумілою <g/> , коли ми з'ясовуємо собі <g/> , що слово вчасний літературна мова затримала зі своїм старим східноукраїнським значенням <g/> , а слово завчасний прийняла з тамтешнім значенням із західноукраїнських говірок <g/> .