Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#16 З літератури виключається багатство людських думок і почувань <g/> .
doc#16 Тепер ми бачимо <g/> , що в своїй теорії літератури Донцов прийшов до цілковитого заперечення всього елітарного <g/> , виявивши недвозначно свою орієнтацію на « <g/> чернь <g/> » <g/> .
doc#16 викликало як реакцію політичну творчість " <g/> Вісника <g/> " <g/> , так вузьке розуміння Драгомановим нашої літератури як " <g/> літератури плебейської <g/> " <g/> …
doc#16 викликало як реакцію політичну творчість " <g/> Вісника <g/> " <g/> , так вузьке розуміння Драгомановим нашої літератури як " <g/> літератури плебейської <g/> " <g/> …
doc#18 <p> Історики літератури перетрусили світову літературу <g/> , шукавши « <g/> Мойсееві <g/> » прототипа або впливів на « <g/> Мой- сея <g/> » <g/> .
doc#18 <p> Уже переплетення і взаємопроймання цих трьох аспектів — особистого <g/> , суспільного і філософського — робить « <g/> Мойсея <g/> » одним з верхогір'їв української літератури <g/> .
doc#18 Франко не лишився глухим до модерну і його техніки <g/> , але в сенсі загальної оцінки літератури і її відповідальности був традиціоналістом <g/> .
doc#18 <p> Але та зміна настанов і вимог до літератури <g/> , що її тепер переживаємо <g/> , не закриває нам вартости « <g/> Мойсея <g/> » ані як досконалого в своїй майстерності мистецького твору <g/> , ані як людського документу незвичайної щиросте <g/> , ані як філософського твору про суть історії <g/> , національного і особистого життя <g/> . </p>
doc#19 До цього ряду загублених талантів <g/> , поруч Манжури <g/> , Микола Зеров залучив Свидницького <g/> , цієї <g/> , за висловом Сергія Єфремова <g/> , « <g/> пропащої сили <g/> » <g/> , підкреслюючи <g/> , що був Свидницький невдаха з невдах <g/> , претендуючи на перше місце для нього в цьому пантеоні трагічних постатей нашої літератури XIX сторіччя <g/> . </p>
doc#19 Всі біографічні відомості про Мову <g/> , що ми маємо <g/> , маємо з його ж таки листа до Олександра Кониського <g/> , писаного 1883 року <g/> , писаного для вміщення в плянованій Кониським хрестоматії української літератури <g/> .
doc#19 Видно <g/> , тягне його до літератури <g/> , бо <g/> , мавши юридичну освіту <g/> , він усе таки три роки викладає « <g/> словесность <g/> » у « <g/> екатеринодарском мариинском женском училище <g/> » <g/> , а далі невідомі нам обставини змушують його таки перейти до важкої й нелюбимої судової праці <g/> .
doc#19 Адже <g/> , якщо не як діяча літератури <g/> , то <g/> , здавалося б <g/> , мусіли б згадати його бодай як урядовця <g/> .
doc#19 У найпесимістичнішій поезії « <g/> Думки засланця <g/> » <g/> , знаній нам з редакції 1877 року <g/> , де поет доходить розпучливого висновку про неминучу марну смерть <g/> , про те <g/> , що йому « <g/> слави собі і Україні добра не надбать <g/> » <g/> , за звичною для тогочасної української літератури темою все таки <g/> , навіть у самому зверненні до смерти <g/> , звучить хвала життю <g/> : </p><p> Ой <g/> , підожди ж ще хоч рік <g/> , моя любая <g/> ! </p>
doc#19 Він вужчий від багатьох своїх сучасників <g/> : і від Панька Куліша <g/> , що знав і особисту лірику <g/> , і загально- філософську <g/> , і від Щоголева з його здатністю об'єктивного опису <g/> , і від Старицького з його панславістичними закликами <g/> , з його темами з всесвітньої історії і літератури ( <g/> « <g/> Дочка Ієвфая <g/> » тощо <g/> ) і з його лірикою природи <g/> .
doc#19 <p> Своїм трактуванням теми соціяльного лиха й злиднів Мова близький до народницької літератури <g/> .
doc#19 Літературну мову уявляв він собі як синтезу галицької науково-публіцистичної і над- днінрянсько-східньої мови художньої літератури <g/> ; завдання останньої — « <g/> піддавати галичанам сирого <g/> , пєр- вісткового матеріялу для літературно-наукового обробляння нашої речі <g/> » <g/> . </p>
doc#19 Пора цьому письменникові-експериментаторові <g/> , попередникові експресіонізму в таких творах як « <g/> Троїсте кохання <g/> » й « <g/> Старе гніздо і молоді птахи <g/> » <g/> , прозаїзаторові поетичної мови й метрики <g/> , посісти заслужене місце в історії нашої літератури й на книжковій полиці нашого читача <g/> . </p>
doc#21 А вони <g/> , хоч би як демократично вони думали <g/> , всі хотіли літератури підпорядкованої <g/> , службової <g/> , на побігеньках <g/> .
doc#21 До того ж <g/> , у загальних рисах <g/> , це було становище літератури на захід від Збруча <g/> , і перед війною <g/> , отже <g/> , до такого становища вже звикли <g/> .
doc#21 Журнал літератури <g/> , мистецтва і критики <g/> ” <g/> , і не був він “ <g/> у співпраці <g/> ” з МУРом <g/> , а просто на кінцевій сторінці обкладинки великими літерами стояло “ <g/> МУР <g/> ” <g/> .