Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 Для молодости <g/> , для молоді час не існує <g/> , життя вічне і кожне переживання безконечне <g/> , не те в старому віці <g/> , коли людина відкрила для себе неповоротність часу і минущість усього <g/> , включно з самим собою <g/> .
doc#4 Для молодости <g/> , для молоді час не існує <g/> , життя вічне і кожне переживання безконечне <g/> , не те в старому віці <g/> , коли людина відкрила для себе неповоротність часу і минущість усього <g/> , включно з самим собою <g/> .
doc#4 Звичайно для писань про чиюсь поетичну творчість знайти назву — не важко <g/> .
doc#4 Маємо реакції на літературне життя <g/> , наприклад <g/> , сорокових років у Німеччині й Австрії <g/> : « <g/> Десь зводять арки <g/> , б'ють в літаври <g/> » <g/> , — звичайно ж <g/> , відгук на літературні журнали тих часів « <g/> Арка <g/> » в Мюнхені й « <g/> Літаври <g/> » в Зальцбурзі <g/> , згадка про « <g/> гнилизну <g/> » веде до мого виступу проти не завжди чесного байкаря тих років Івана Манила <g/> , а словечко ніщота ( <g/> « <g/> бруд ніщоти <g/> » в тій таки поезії « <g/> Самотність <g/> » <g/> ) було типове для літературної манери Юрія Косача <g/> . </p>
doc#4 Чи він тільки впровадив де-не-де безглуздий правопис <g/> , на зразок Золотонізький ( <g/> тричі <g/> , ніби походить цей прикметник не від Золотоноші <g/> , а від якоїсь Золотої Ноги <g/> , безпрецедентна назва для міста чи містечка <g/> ) — напевне не авторства Наталі Лівицької-Холодної <g/> , чиє опанування літературної мови й письма поза сумнівом <g/> ? </p>
doc#4 Ми свідомо ведені тут крізь життя людини <g/> , збережене для майбутнього <g/> , з одного боку <g/> , в поетичних « <g/> листках з щоденника <g/> » <g/> , з другого <g/> , в зоровому образі авторки <g/> .
doc#4 Але приймім другу можливість <g/> , бо воно буде приємне для видавців <g/> , а ще й тому <g/> , що воно ніби підтримує мою тезу про щоденниковий характер або маску поезій Наталі Лівицької-Холодної <g/> . </p>
doc#4 Важитиме бо тут те <g/> , що тут знайшла свій вияв особистість поетки і що ця особистість має властивість і здатність промовляти до читацьких — вживім тут цього неприйнятного для механістів і формалістів слова — душ чи <g/> , коли хочете <g/> , — майже за Олесем <g/> , — сердець <g/> .
doc#4 Нема нічого злого чи хибного в аналізі засобів <g/> , і формалізм нам тут багато допоміг <g/> , як довго ми свідомі того <g/> , що це не все і що лишається широке поле для констатації суб'єктивного відчування і що це може найпривабливіше <g/> , коли маємо справу з літературним щиро-сутим твором <g/> . </p>
doc#4 ; </p><p> ( <g/> « <g/> Кінець мандрівки <g/> » <g/> ) </p><p> то це спалах енергії у єднанні зі світом <g/> : </p><p> Я не сію і не збираю <g/> , </p><p> бідна хата в чужині моя <g/> , </p><p> але світ від краю до краю </p><p> належить таким <g/> , як я. </p><p> Сходить сонце щодня уранці <g/> , </p><p> заростає квіттям земля </p><p> для дітей <g/> , для бурлак <g/> , для коханців <g/> , </p><p> для таких <g/> , як я. </p><p> ( <g/> « <g/> Безпричальність <g/> » <g/> ) </p><p> Так <g/> , « <g/> спокій зрілих літ <g/> » — це не просто спокійна констатація <g/> , це ціле багатство настроїв <g/> , переживань <g/> , охоплень довколишнього світу <g/> .
doc#4 ; </p><p> ( <g/> « <g/> Кінець мандрівки <g/> » <g/> ) </p><p> то це спалах енергії у єднанні зі світом <g/> : </p><p> Я не сію і не збираю <g/> , </p><p> бідна хата в чужині моя <g/> , </p><p> але світ від краю до краю </p><p> належить таким <g/> , як я. </p><p> Сходить сонце щодня уранці <g/> , </p><p> заростає квіттям земля </p><p> для дітей <g/> , для бурлак <g/> , для коханців <g/> , </p><p> для таких <g/> , як я. </p><p> ( <g/> « <g/> Безпричальність <g/> » <g/> ) </p><p> Так <g/> , « <g/> спокій зрілих літ <g/> » — це не просто спокійна констатація <g/> , це ціле багатство настроїв <g/> , переживань <g/> , охоплень довколишнього світу <g/> .
doc#4 ; </p><p> ( <g/> « <g/> Кінець мандрівки <g/> » <g/> ) </p><p> то це спалах енергії у єднанні зі світом <g/> : </p><p> Я не сію і не збираю <g/> , </p><p> бідна хата в чужині моя <g/> , </p><p> але світ від краю до краю </p><p> належить таким <g/> , як я. </p><p> Сходить сонце щодня уранці <g/> , </p><p> заростає квіттям земля </p><p> для дітей <g/> , для бурлак <g/> , для коханців <g/> , </p><p> для таких <g/> , як я. </p><p> ( <g/> « <g/> Безпричальність <g/> » <g/> ) </p><p> Так <g/> , « <g/> спокій зрілих літ <g/> » — це не просто спокійна констатація <g/> , це ціле багатство настроїв <g/> , переживань <g/> , охоплень довколишнього світу <g/> .
doc#4 ; </p><p> ( <g/> « <g/> Кінець мандрівки <g/> » <g/> ) </p><p> то це спалах енергії у єднанні зі світом <g/> : </p><p> Я не сію і не збираю <g/> , </p><p> бідна хата в чужині моя <g/> , </p><p> але світ від краю до краю </p><p> належить таким <g/> , як я. </p><p> Сходить сонце щодня уранці <g/> , </p><p> заростає квіттям земля </p><p> для дітей <g/> , для бурлак <g/> , для коханців <g/> , </p><p> для таких <g/> , як я. </p><p> ( <g/> « <g/> Безпричальність <g/> » <g/> ) </p><p> Так <g/> , « <g/> спокій зрілих літ <g/> » — це не просто спокійна констатація <g/> , це ціле багатство настроїв <g/> , переживань <g/> , охоплень довколишнього світу <g/> .
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Питання <g/> » <g/> ) </p><p> Світ для неї — в'язниця <g/> , а життя — незбагненне <g/> , і людина зла <g/> , вона — </p><p><g/> …
doc#4 Використаний він і для мотиву — Україна <g/> . </p>
doc#4 Один — пейзажний <g/> , і <g/> , як на багатьох пейзажах від Кльода Льор- рена до Ж. Б. Коро <g/> , в природу вписуються <g/> , ніби для пожвавлення <g/> , поодинокі людські постаті <g/> , які одначе підпорядковані пейзажеві й становлять частину його <g/> .
doc#4 <p> Тему і образ України я виділив тут <g/> , зважаючи на їхню психологічну вартість для поетки і <g/> , либонь <g/> , багатьох з її читачів <g/> .
doc#4 <p> Їх пишуть молоді або зрілі люди <g/> , для яких смерть — ще не їхня власна <g/> , а бучний спектакль <g/> , що відбувається над кимсь іншим <g/> .
doc#4 <p> Так <g/> , але це Наталя Лівицька-Холодна <g/> , що вибрала цей вірш для перекладу і що поставила його в останній <g/> , найважучішій позиції <g/> : останнім словом <g/> . </p>
doc#4 Бо поки інших поетів наслідують <g/> , нема відстані <g/> , конче потрібної для стилізації <g/> .