Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 що Саша ладнався до адміністративної кар'єри <g/> , для мене вона була лише заробіток <g/> , я мріяв про
doc#81 чимало гостей <g/> . Це був загальноміський клюб <g/> , для багатьох принадніший від власного дому <g/> .
doc#83 Росію для українського морального кодексу <g/> , для українського розуміння мистецтва <g/> , чиє
doc#81 замкненою для Микитенка <g/> , для Корнійчука <g/> , для російських авторів <g/> . Поки не прийшло нове
doc#4 земля </p><p> для дітей <g/> , для бурлак <g/> , для коханців <g/> , </p><p> для таких <g/> , як я. </p><p> ( <g/> « <g/> Безпричальність <g/> » <g/> ) </p><p> Так <g/> , « <g/> спокій
doc#33 – про танці <g/> : « <g/> Аджеж танцюють <g/> , кінець-кінцем <g/> , для того <g/> , щоб обнятись <g/> … Справа з танцями зазнала в
doc#81 порожнечі <g/> , і Федя зробив несподівану <g/> , либонь <g/> , для нього самого кар'єру <g/> . Правда <g/> , до Києва він не
doc#81 Коструби <g/> , питання про те <g/> , щоб тікати зі Львова <g/> , для неї не стояло <g/> . До мене вона ставилася з
doc#4 небуття <g/> . </p><p> Їх пишуть молоді або зрілі люди <g/> , для яких смерть — ще не їхня власна <g/> , а бучний
doc#92 , егоїстичної <g/> , самоствердної людини <g/> , для якої поняття добра й зла <g/> , уявлення про
doc#97 тут трагедія і змагання за людину в людині <g/> , для Большакова — поверхове явище <g/> , що ледве чи
doc#34 потрійно <g/> : для поета <g/> , для літератури <g/> , для нації <g/> . </p><p> Осьмачка <g/> , найбільший мітотворець
doc#81 , коли я жбурнув ключі в фабриканта Літпольда <g/> , для мене втілення тогочасного режиму <g/> . </p><p> Таким був
doc#37 завдяки спокійній товариськості моєї матері <g/> , для якої говорити по- німецьки не становило
doc#12 значення <g/> , напр <g/> . <g/> : „Венера <g/> , як правдива мати <g/> , для сина рада все оддати“ ( <g/> Котляревський <g/> ) <g/> ;
doc#53 бароккова традиція ще не була зовсім мертва <g/> , для покоління тридцятих років носієм української
doc#81 в кімнатці <g/> , на вісім квадратових метрів <g/> , для служниці <g/> , але кухня правила нам за продуховину
doc#81 далі тримали браму замкненою для Микитенка <g/> , для Корнійчука <g/> , для російських авторів <g/> . Поки не
doc#31 коди <g/> : мистецтво мусить бути мистецтвом <g/> , для цього воно мусить спиратися на культурні
doc#36 до 1887 року Ґе тримав його <g/> , так би мовити <g/> , для власного вжитку і притушковував на