Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#16 Він пише <g/> : « <g/> Члени провідної касти <g/> , особливо в критичні епохи суспільности <g/> , це свого роду апостоли ( <g/> а таку епоху переходить Україна від початку цього віку <g/> ) <g/> .
doc#12 Головніші слова цього типу ( <g/> де и історично постало з ъ <g/> , ь <g/> , незалежно від наголосу <g/> ) такі <g/> : блискавка <g/> , блискуний <g/> , блищати ( <g/> а також за аналогією до них блиск <g/> ) <g/> , бриніти <g/> , глибокий <g/> , глитати <g/> , гримати <g/> , гриміти <g/> , дриґати <g/> , дрижати <g/> , кривавий <g/> , криниця <g/> , кришити <g/> , стрижень <g/> , стриміти <g/> , тривати ( <g/> напр <g/> .
doc#40 Вжи- ваючися без змін <g/> , форма було ( <g/> а при відтінку повторности — бувало <g/> ) втрачає ознаки складника часової форми <g/> , а переходить у своєрідне вставне слово ( <g/> модальне <g/> ) <g/> .
doc#81 Оповідали <g/> , що в одному з районів міста <g/> , не знаю докладно <g/> , в якому саме <g/> , штепівство-дудінство не запанувало <g/> , що там чудом не загасли іскринки доброго вогню <g/> , а це все завдяки тому <g/> , що бурµомістром ( <g/> а може <g/> , заступником бурµомістра <g/> ) став <g/> , не знати як <g/> , Григорій Костюк <g/> , що на зламі двадцятих-тридцятих років був літературним критиком під прапорами вже спроституйованого Миколи Хвильового <g/> , відбув арешт і кару <g/> , а тепер мало не чудом виринув у Києві і — в міру своїх скромних районових можливостей сприяв українській інтеліµенції <g/> .
doc#92 Тут закладено основи бльоку Якобсон — Білодід ( <g/> а отже <g/> , й ті <g/> , хто стояв за спиною Білодіда <g/> ) <g/> , що справді став реальністю в наступні роки <g/> . </p>
doc#92 я не можу не величатися <g/> … </p><p> Повернімося до Якобсона <g/> , не випадково спільника Білодідового ( <g/> а з ним і інших калібанів <g/> ) <g/> . </p><p> Озброєний невтралітет недавніх років замінився на неприховану ворожість
doc#84 на острові <g/> . </p><p> Коли стемніло й зійшов місяць <g/> , величезною вогняною колоною спалахнуло велетенське ( <g/> а Самчук пише <g/> : великанське <g/> ) <g/> , сторчма уставлене багаття <g/> , а навколо затанцювали метелики іскор
doc#11 <p> В Андруховичевій Венеції ( <g/> а світ його роману — це Венеція <g/> ) є <g/> , коли можна так сказати <g/> , два типи сплеску води <g/> .
doc#40 Роздратовання героя добре передане добором негативно забарвлених синонімів <g/> : насуне ( <g/> а не прийде <g/> ) <g/> , верещатиме ( <g/> а не кричатиме <g/> ) <g/> , лазить ( <g/> а не ходити <g/> ) <g/> . </p>
doc#28 Синкретизм образів раз-у-раз переплітає об'єктивне з суб'єктивним <g/> : руки на клявішах — крила душі <g/> , спів — вечоріє ( <g/> а <g/> , отже <g/> , вечір — співає <g/> ) <g/> , тіні — водночас смуток ( <g/> « <g/> Я ждав <g/> » <g/> ) <g/> , похмурий дуб « <g/> ковтає дні <g/> » ( <g/> « <g/> Мономах <g/> » <g/> ) <g/> , « <g/> гудуть гудки <g/> , і сонце <g/> , і рослини <g/> » ( <g/> « <g/> Залізний заклик <g/> » <g/> ) <g/> , « <g/> високо сонце п'яну спеку ллє <g/> » ( <g/> « <g/> Минула ніч <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#40 В таких випадках ( <g/> а вони найчастіші при іменниках жіночого роду <g/> ) треба говорити про неповне узгодження прикметника <g/> , найточніше — про граматичну трійку <g/> : числівник + прикметник + іменник <g/> .
doc#76 <p> В основі української мови лежать галицько-подільські говірки в синтезі з південною частиною києво-поліських ( <g/> ГП і КП <g/> ) <g/> , а серед впливових політичних чинників насамперед треба відзначити формування політичних осередків у Галичині і Волині ( <g/> а може <g/> , й Південному Поділлі <g/> , на землях уличів і тиверців <g/> ) і підпорядкування київському <g/> , на певних етапах дуже експансивному центрові <g/> .
doc#81 <p> Я не розумів зв'язку явищ і тому не хотів до них втручатися ( <g/> а може <g/> , якби зрозумів <g/> , ще далі відсахнувся б <g/> !
doc#81 Привабливою була його простодушність <g/> , добряча широка посмішка <g/> , що відкривала ( <g/> а не закривала <g/> ) білі зуби під кирпатим носом <g/> , трохи лукаві <g/> , але не брехливі очі <g/> .
doc#40 , виконання романсів акторами <g/> , Айнштайнова теорія відносности ( <g/> а не виконання романсів акторів <g/> , теорія відносности Айнштайна <g/> ) ( <g/> у § 15 говорилося про це як про явище синтаксичної дисиміляції <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 Правда <g/> , до почути <g/> , прожити <g/> , промовити можливі сприростковані недоконані форми почувати <g/> , проживати <g/> , промовляти <g/> , але вони мають інше <g/> , спеціяльне значення <g/> : почувати — мати відчуття ( <g/> а не 'чути <g/> , слухати' <g/> ) <g/> , проживати — 'мешкати' <g/> , промовляти — 'виступати з промовою прилюдно' <g/> .
doc#40 , табун <g/> , гайдамак ( <g/> а <g/> ) <g/> , тютюн <g/> , чабан <g/> .
doc#40 <p> Після того <g/> , розвиваючися й збагачуючися далі <g/> , українська літературна мова вбирала в себе різні елементи — слова <g/> , граматичні форми <g/> , синтаксичні конструкції — з різних українських говірок ( <g/> а також почасти і з чужих мов <g/> ) і таким чином <g/> , зберігаючи свою києво-полтавську основу <g/> , зробилася мовою справді всеукраїнською <g/> , не бувши тотожною ( <g/> як і кожна літературна мова <g/> ) з жадною з українських говірок <g/> .
doc#89 А що б закликати кожного члена Спілки перекласти один розділ « <g/> Трьох мушкетерів <g/> » ( <g/> у вузькому й поширеному сенсі <g/> ) <g/> , скоренько видати цей колективний переклад і заробити гроші ( <g/> а з тих грошей видати й дещо з « <g/> високої <g/> » літератури <g/> ) <g/> ?
doc#82 Гумбольдт ( <g/> а за ним у нас Потебня <g/> ) пробував перенести відповідальність за вічну неадекватність слова у психологію сприймання слухачем і читачем <g/> : « <g/> Всяке розуміння є нерозуміння <g/> » <g/> .