Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Я не припускав найменшого шансу їхньої перемоги <g/> , навіть можливости вижити ( <g/> яка була більшою в дивізійників <g/> ) <g/> .
doc#92 Я доходив відчаю <g/> .
doc#81 Я став писати поезії <g/> .
doc#70 Я критикував <g/> , давав поради <g/> , сподіваючися <g/> , що журнал поліпшиться <g/> .
doc#61 Я перебираю в пам'яті твори останніх років <g/> , — і можу згадати хіба дещо з новель Смотрича <g/> .
doc#81 Я ховався в українській громаді <g/> , і це рятувало <g/> ; тьотю Марусю з родиною вивезли зорганізовано німці <g/> , за них дбали <g/> , з Харкова їх привезено до зовсім тоді безпечного Ліцманштадту <g/> , як тоді німці переназвали польську Лудзь <g/> , а звідти їх переселено до німецького села в південно-західному кутку Німеччини <g/> .
doc#84 Я маю на увазі — в оповіданні <g/> : якби воно зайшло на острові <g/> , то мій друг-неоклясик не писав би далі нову редакцію свого старого оповідання в екстравагантній і зовсім не клясичній ( <g/> чи саме клясичній <g/> ?
doc#81 Я мав би присвятити його УЦК <g/> , що утримував відпочинковий дім і мене в ньому <g/> .
doc#81 Я почав писати вірші <g/> .
doc#81 Я бачив <g/> : тут починається новий театр <g/> .
doc#81 Я таки мусів за всяку ціну поїхати до Львова <g/> , побачити столицю українського П'ємонту <g/> , ще не остаточно зрадянізоване місто <g/> .
doc#102 Я йому тоді кажу <g/> : « <g/> Ну <g/> , Ви ж напишіть мені щось <g/> » <g/> .
doc#81 Я лишився сам <g/> , без учителя <g/> .
doc#67 <p> Я думаю <g/> , вже можна побачити <g/> , що я хочу сказати <g/> .
doc#81 Я не раз бачив його в Літературно-мистецькому клюбі <g/> , але не викликало симпатії ні його характеристичне і виняткове неµроїдно- <g/> , ляпоноїдно-квазімодне обличчя ( <g/> ми ж тут при расах <g/> !
doc#81 Я можу уявити собі Кубійовича міністром пропаµанди <g/> , Вєтухова — міністром торгівлі або закордонних справ <g/> .
doc#81 Я його хіба бачив <g/> , не знаю <g/> , чи перекинувся хоч би парою формальних речень <g/> , — знайомство достатнє тільки для того <g/> , щоб я запам'ятав <g/> , що він був білявий і дуже огрядний <g/> , особливо на його молодий ще вік <g/> .
doc#81 Я можу собі уявити <g/> , як він мав себе почувати на цьому посту <g/> , в цій ролі <g/> , та ще й мавши своїм заступником <g/> , а фактично наглядачем одіозну постать Івана Білодіда <g/> .
doc#85 Я оглядаю виставку новітньої графіки в Мюнхені <g/> : вражає рух від мистецтва <g/> , що намагається бути якомога об'єктивнішим <g/> , до мистецтва суб'єктивного ( <g/> Мунк <g/> , Енсор — експресіонізм — розклад предметів <g/> ) — і заперечення цього етапу новою речевістю <g/> .
doc#81 Я думав <g/> , що Гаврилів буде вимагати <g/> , щоб я таки їхав до Амвросіївки <g/> , але він сприйняв мою заяву без хвилювання і лише сказав <g/> : </p><p> — Гаразд <g/> , можете не їхати <g/> , але я не можу підшукати Вам працю в Харкові <g/> .