Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#16 Саме такі ідеали оспівував Шевченко <g/> , і літописці козацьких часів <g/> , і ідеологи княжої доби <g/> .
doc#16 Ні <g/> , бо він пише сам <g/> : « <g/> Література <g/> , друкована і пропагована у " <g/> Віснику <g/> " <g/> , не мала бути літературою хлібороба <g/> , лише тих <g/> , що чулися своїми смаками і аспіраціями <g/> , цілою тонацією душі спорідненими з тим типом нашої історії <g/> , що Шевченко окреслював виразом " <g/> козак <g/> " або " <g/> лицар <g/> "» <g/> .
doc#16 Це концепція <g/> , яку передбачав Шевченко <g/> , звертаючися до всіх земляків своїх <g/> , живих <g/> , мертвих і ненарожденних <g/> , в Україні і поза Україною сущих <g/> . </p>
doc#18 Ішлося про експеримент <g/> , подібний до тих <g/> , що їх робив Шевченко в « <g/> Неофітах <g/> » і « <g/> Марії <g/> » <g/> , хоч зовсім інакше стилістично виведений <g/> .
doc#18 25 грудня 1845 року в прозрінні того <g/> , що доля незабаром перетне нитку його вільного життя <g/> , Шевченко написав свій « <g/> Заповіт <g/> » <g/> .
doc#18 Як і Шевченко <g/> , Франко належить до того періоду <g/> , коли література бачила своє завдання в тому <g/> , щоб нести народові — чи нації — своє служіння і благовість <g/> .
doc#19 <p> Т. Шевченко </p><p> « <g/> Се один із тих наших літературних діячів <g/> , котрим теперішнє положення української справи і українського слова в Росії хоч і не вистудило серця і не вистудило пера з руки <g/> , та проте відібрало можність дати свою працю на користь загалові <g/> » <g/> , — так писав про Василя Мову Іван Франко 1899 року і порівнював літературну долю письменника з літературною долею Степана Руданського <g/> .
doc#19 <p> Т. Шевченко </p><p> Свої вірші <g/> , присвячені поетам і прозаїкам — сучасникам <g/> , Василь Мова об'єднав у цикл « <g/> До земляків- роботяг <g/> » <g/> .
doc#19 Не забуваймо <g/> , що в ті роки Шевченко і Потебня укладали українські букварі ( <g/> Потебнин надрукований у « <g/> Киевской старине <g/> » <g/> , т. 66 <g/> ) <g/> .
doc#19 <p> Т. Шевченко </p><p> Коли про поезію Василя Мови писали мало <g/> , то про його прозу не писали нічого <g/> .
doc#19 <p> Та й сон же сон <g/> , напрочуд дивний <g/> , </p><p> Мені приснився <g/> , </p><p> Т. Шевченко </p><p> Змалювання розкладу козацько-патріярхального побуту не обмежується на показі родини полковника Загреби <g/> .
doc#20 Ігор Шевченко переклав його доброю англійською мовою <g/> .
doc#22 <p> І нарешті ще один герой роману <g/> , старий український культурний діяч <g/> , професор Шевченко <g/> , втілене сумління книжки <g/> .
doc#23 <p> Шевченко починає з констатування Невідкличної наявности своїх трагічних дум <g/> , показує <g/> , як вони постали — вони виросли з туги за українською дівчиною <g/> , за краєвидом України ( <g/> « <g/> степи та могили <g/> , що на Україні <g/> » <g/> ) <g/> , за минулим вільної колись козацької країни ( <g/> « <g/> там родилась <g/> , гарцювала козацькая воля <g/> » <g/> ) і з усвідомлення трагічного стану України тепер ( <g/> « <g/> виросла могила <g/> , А над нею орел чорний Сторожем літає <g/> » <g/> ) <g/> , — і <g/> , посилаючи свої думи на Україну <g/> : </p><p> Там найдете щире серце </p><p> І слово ласкаве <g/> , </p><p> Там найдете щиру правду <g/> , </p><p> А ще
doc#23 <p> Шевченко самотній <g/> , бо він на чужині <g/> , Петренко - бо це condition humaine <g/> .
doc#23 У переборенні « <g/> котляревщини <g/> » Петренко був послідовнішим <g/> , ніж Шевченко <g/> .
doc#23 примітку 1 <g/> ) <g/> ; Шевченка — з Тарас Шевченко <g/> , Поезії в двох томах <g/> , І. Київ <g/> , 1955 <g/> ; Козлова — з И. И. Козлов <g/> , Полное собрание стихотворений <g/> , ред <g/> .
doc#24 Шевченко <g/> , кажуть нам <g/> , боровся з кріпацтвом <g/> .
doc#24 Якби це було так <g/> , Шевченко мав би для нас тільки історичну цінність <g/> , тим часом його поезія живе <g/> , бо вона полісмислова <g/> .
doc#26 <p> </doc> </p><p> МОЛОДИЙ ШЕВЧЕНКО ВИЗНАЧАЄ СВОЄ МІСЦЕ В ІСТОРІЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЕЩО ПРО « <g/> БІЛІ ПЛЯМИ <g/> » </p><p> Після тексту « <g/> Гайдамаків <g/> » Шевченко вмістив свою передмову <g/> .