Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 І щоб підкреслити безсмертність України <g/> , він знову повторює той же рядок <g/> : </p><p> Минуло все <g/> , та не пропало <g/> , — </p><p> а після того підхоплює раніше розпочате речення про занепад давньої України <g/> , безверхого козака ( <g/> безверхого <g/> , бо позбувся правлячої верхівки <g/> ) <g/> , старого дуба <g/> , чиє верховіття вигризене шашелями <g/> , але коріння ( <g/> селянство <g/> , трудовий люд « <g/> Молитви <g/> » <g/> ) усе ще живе й пускає зелені пагони <g/> .
doc#13 Він зродився з чужинецьких перекотів через пошматоване тіло України <g/> , він — це новий варіянт Маланюкового степового прокляття людини української <g/> . </p>
doc#16 <p> Таким чином <g/> , практично у нас уважають за націоналіста і того <g/> , хто хоче ствердити суверенність українського народу на його території <g/> , не порушуючи прав інших народів <g/> , що там волею Божою і історії живуть <g/> , і того <g/> , хто ладен ці народи попросту винищити <g/> ; і того <g/> , хто домагається самостійности України <g/> , гадаючи <g/> , що в умовах незалежности і свободи народ український найкраще розкриє свої потенції і найбільше дасть людству <g/> , і того <g/> , хто заперечує і відкидає існування людства як цілости взагалі і вважає всі інші нації за погній для своєї <g/> . </p>
doc#9 <p> В одних випадках активно вносячи своє <g/> , в інших — підтримуючи й не даючи занепасти тому <g/> , що давніше було спільним <g/> , а згодом стало занепадати на сході України <g/> , Галичина протягом останнього сторіччя безперервно впливає на українську літературну мову <g/> .
doc#72 Таким чином Закарпаття стало частиною чужої держави не в наслідок збройного конфлікту <g/> , як це було у випадку радянської України <g/> , Галичини і частково Буковини <g/> , а чи то з власної волі <g/> , чи з байдужости <g/> .
doc#24 Покищо твір коментовано тільки з одного боку <g/> : Юрій Гаморак побачив у « <g/> Вертепі <g/> » мистецьку реалізацію ідеї месіянства України <g/> , головну героїню твору — Жінку ототожнив він з Україною і відповідно до всього цього дав такий коментар окремим розділам <g/> : </p><p> Ось у першій частині — « <g/> Сольо неприкаяної лірики <g/> » — прегарними образами розкриває автор основну рису вдачі українця <g/> , його надмірну ліричність <g/> .
doc#72 ( <g/> Про висловлювання галицьких письменників у мовній дискусії з письменниками Східної України <g/> , далі в цьому розділі <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 Двоїна іменників чоловічого роду більше збереглася на сході України <g/> , двоїна іменників жіночого й середнього роду — більше на заході <g/> ; та скрізь вона остаточно виходить з ужитку і в літературній мові нормально не вживається <g/> .
doc#40 , інший <g/> , перший ( <g/> колишні форми першого ступеня іний <g/> , первий цілком вийшли з ужитку <g/> ) <g/> ; ще більше поширене це явище на Заході України <g/> , де <g/> , скажімо <g/> , більший означає просто великий <g/> , довший — довгий <g/> , старший — старий <g/> , відрізняючися від первісних форм першого ступеня тільки ледь відчутним відтінком « <g/> цензурного применшення« <g/> , ніби більшої ввічливости <g/> . </p>
doc#40 А особливо це стосується до України <g/> , де безнастанні зміни влади <g/> , надто чужої <g/> , раз-у-раз спричиняли або й силоміць запроваджували ґрунтовні зміни всіх відповідних назв <g/> . </p>
doc#40 Ширше вживаний він на Заході України <g/> , де в обігу є слова вербунок <g/> , трапунок <g/> .
doc#72 Стан був набагато гіршим у інших частинах підпольської України <g/> , де вся періодика зводилася до 4 загально-політичних видань <g/> , 3 церковних і 3 кооперативних <g/> .
doc#81 Мені вона дала тему з первісної людности України <g/> , де головною літературою був перший том « <g/> Історії України-Руси <g/> » М. Грушевського <g/> .
doc#71 Але це збіднення було затримане завдяки впливам із Західної України <g/> , де жодних офіційних чи юридичних перепон на шляху розвитку літературної мови не було <g/> .
doc#36 Невдовзі його батько Микола <g/> , Осипів син <g/> , купив маєток на Поділлі <g/> , в Могилівському повіті на заході України <g/> , де й минуло дитинство Миколи Ґе-молодшого <g/> .
doc#68 Образи такої тональности взагальнюються в образ самої України <g/> , зрадженої й зрадливої <g/> , моєї й чужої мені <g/> , божевільної « <g/> вичужілої вітчини <g/> » <g/> , « <g/> храму <g/> , зазналого скверни <g/> » <g/> , « <g/> нестерпної рідної чужини <g/> » — України <g/> , де нема живих людей — </p><p> Горить свіча — </p><p> а спробуй <g/> , відшукай людину </p><p> на всю велику Україну <g/> , </p><p> де навіть під час останнього Страшного Суду покинуть яму змертвихвсталі <g/> , а ці — ще спатимуть — і далі <g/> . </p>
doc#40 Спрощення цієї системи <g/> , проведене на Заході України <g/> , де трискладові прислівники переважно зберігають місце наголосу прикметника ( <g/> напр <g/> .
doc#72 Загалом <g/> , в порівнянні до підросійської України <g/> , де українські часописи взагалі не виходили <g/> , розвиток періодичної преси був показний <g/> .
doc#81 Німці радо замовляли їм пейзажі України <g/> , для них — сувенір цієї дикої й страшної країни <g/> , — а також свої портрети <g/> .
doc#82 Від 1949—1950 років повоєнна еміграція різного походження — з Радянської України <g/> , з Галичини <g/> , тоді підпольської <g/> , з Чехо-Словаччини — опинилася в різних країнах і на різних континентах світу — в Америці <g/> , Канаді <g/> , Австралії <g/> , Аргентіні <g/> , Франції <g/> , Бельгії <g/> , Великобританії тощо <g/> , тощо <g/> .