Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#22 Ми бачили <g/> : кожною фразою <g/> , на кожному кроці автор підкреслює <g/> : це казка <g/> , це нереальність <g/> , так не буває <g/> .
doc#22 Ми знаємо її <g/> .
doc#23 Ми не знаємо <g/> , які дерева ростуть у цих садках і дібровах <g/> , які птахи співають <g/> .
doc#24 Ми не будемо рівняти ці твори ні рівнем мистецького виконання <g/> , ні глибиною філософського задуму <g/> .
doc#24 Ми впізнаємо його <g/> .
doc#24 Ми бачимо її вперше восени на цвинтарі <g/> , на похороні її молодого дружини <g/> , що впав з риштовань <g/> , ним самим збудованих <g/> .
doc#24 Ми їх знаємо <g/> : сьогодні зроджується з учора і сьогодні судить учора й заперечує його <g/> .
doc#24 Ми аж ніяк не схильні пояснювати особливості структури « <g/> Вертепу <g/> » побоюванням цензури <g/> .
doc#24 Ми не знаходимо в усталених у поетиці жанрових рубриках місця і назви для « <g/> Вертепу <g/> » <g/> .
doc#24 <p> Ми не раз уже з приводу « <g/> Вертепу <g/> » говорили про середньовіччя <g/> .
doc#24 Ми порівнюємо структуру стилів <g/> , а не їх безпосередній ідейно-реальний зміст <g/> . </p>
doc#26 <p> Ми звикли <g/> : коли пізніший поет бере тему якогось свого попередника <g/> , новий вірш включає в себе стилізацію старого твору <g/> , цитати або перифрази з нього <g/> .
doc#27 Уже 1857 року в листі до Ґалаґана порушено ці проблеми <g/> : « <g/> Ми збагатили московську річ словами <g/> , ко горих при їх темноті науковій у москалів не було <g/> .
doc#27 Ми <g/> , пише він до Ґалаґана <g/> , « <g/> сотворили б свій язик не згірше од чехів і сербів <g/> » <g/> , а треба було для цього « <g/> виробить форми змужичалої нашої речі на послугу мислі всечоловічій <g/> » ( <g/> 1857 <g/> ) <g/> .
doc#27 Ми бачимо його в розпалі намірів <g/> , плянів <g/> , заходів і несамовитої праці над здійсненням їх <g/> .
doc#27 « <g/> Ми <g/> , — писав Хвильовий <g/> , — як і пролетаріят <g/> , ведемо свою родословну від Куліша <g/> , від великого третього стану <g/> » <g/> .
doc#27 Не можна уникнути тут довгої цитати <g/> , погляди бо <g/> , тут висловлені <g/> , лишилися кредо Кулішевим до кінця його днів <g/> : « <g/> Ми з Московською Землею не ворогуєм <g/> …
doc#27 У старому віці такі настрої посилюються <g/> : « <g/> Ми народ незгідний <g/> ; ми на- слідники тих розбишак <g/> , з котрих наробили собі героїв чести і общого добра <g/> ; ми варвари <g/> ; наші задуми і почуття вельми мізерні <g/> » ( <g/> до Барвінського <g/> , 1881 <g/> ) <g/> ; « <g/> Люд у тутешній Україні послі польщизни <g/> , козаччини і Московщини гайдамацтвує так <g/> , що не дав мені ні захиститись канавою й трояновським валом <g/> , ні обсадитись деревом <g/> .
doc#27 Ми не зрозуміємо великої частини його літературної творчости і його листів <g/> , коли забудемо про це <g/> .
doc#27 Ми бачимо його <g/> , як він є і як він себе грає <g/> .