Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 коли я чув компліменти студентів і викладачів <g/> , мені було соромно <g/> . Відтоді я заприсягся ніколи
doc#81 . Як він дістався на Захід <g/> , я не знаю <g/> . Не відомо мені й те <g/> , де він працював <g/> . Найправдоподібніше <g/> , це
doc#81 був справою короткого часу <g/> . Я відповів йому <g/> , що мені трудно давати поради <g/> , але для себе я знаю одне <g/> :
doc#81 до ув'язнення і далі <g/> . Але Булаховський сказав мені <g/> , що в обставинах війни це призначення буде
doc#81 , в одній хаті згодні взяти мої скатертини <g/> , а мені пропонують замерзлу кінську ногу <g/> . Тріюмф <g/> .
doc#81 , як і вони з ним <g/> . </p><p> О <g/> , все було чемно <g/> , я не стояв <g/> , мені запропонували сісти <g/> , але ні до якої співпраці
doc#81 обійти ордер Квартірамту <g/> . Шепарович порадив мені бути дуже приязним із жондцею <g/> , полонити його <g/> . </p><p> —
doc#81 відмінним <g/> , і ми попрощалися сердечно <g/> , коли мені прийшов час покидати Львів <g/> , хоч перед тим
doc#81 було викинути <g/> . Я не люблю викидати книжки <g/> , і мені спало на думку <g/> , що вони могли б придатися
doc#81 Вікторовича часто <g/> , вона була потрібна мені і для журналістичних статтів <g/> , а особливо для
doc#92 кембриджського життя <g/> . Але все це здавалося мені тоді маловажливе <g/> . Усе це були тільки епізоди
doc#92 ) <g/> . Думаю все-таки <g/> , що за останні двадцять років мені пощастило відновити бодай назви моїх статтів <g/> .
doc#92 ноті <g/> , тут би й поставити крапку <g/> . Але тут мені приходить на пам'ять ще один епізод з першого
doc#92 не характеризує зрілого мужа <g/> . Якобсон тоді був мені вже гидкий <g/> , бо я в ньому розчарувався <g/> . З мого
doc#101 , на Вашу думку <g/> , міг би бути піднесений <g/> ? </p><p> Ю. Ш. <g/> : Це мені дуже тяжко сказати <g/> . І це одна з причин ( <g/> не єдина <g/> ,
doc#103 далеко може зайти людська фантазія <g/> . Зрештою <g/> , мені до цього не звикати <g/> . До того ж <g/> , це цілком
doc#40 мене <g/> , давальний і місцевий мені <g/> , орудний мною <g/> ) <g/> , ти ( <g/> родовий і знахідний тебе <g/> , давальний і
doc#59 І в цю мить я зрозумів <g/> , що ця людина стоїть переді мною вже зовсім чітко <g/> . Мряковиння лагідно опало <g/> . На
doc#62 : " <g/> Між тією " <g/> дійсністю <g/> " [ <g/> на Україні <g/> ] і мною стало вже дві " <g/> дійсності <g/> " - женевська і
doc#81 про кілька речей <g/> , а серед них і про загарбані мною книжки <g/> . Але до цього не дійшло <g/> , бо в перші ж дні