Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 писати про Лятуринську трудно <g/> , бо хочеться ще й ще цитувати її мініятюрні віршики <g/> ,
doc#2 писати про Лятуринську трудно <g/> , бо хочеться ще й ще цитувати її мініятюрні віршики <g/> , відкривати
doc#2 творять майже епос <g/> , і тоді вони розкриваються ще новими гранями <g/> . У « <g/> Княжій емалі <g/> » цикли ясні <g/> , бо
doc#2 поєднання особистого з універсальним — тут ще з'являється і зовсім не дисгармонує вірш « <g/> На
doc#3 спрощування <g/> , які робили загальну картину ще строкатішою й внутрішньо суперечливішою <g/> . </p>
doc#3 ) <g/> , що не могло не зробити загальну картину ще більш плутаною й внутрішньо суперечливішою <g/> . </p><p> У
doc#3 синтакси не слід спускати з ока <g/> , що він завдає ще одного вдару по « <g/> прикметниковим конструкціям
doc#3 , роблячи тим самим ще один крок до специфічно-числівникової
doc#3 — племена <g/> . Двоосновні іменники <g/> , успадковані ще від дослов'янської давнини <g/> , існували в усіх
doc#4 ? </p><p> </doc> </p><p> ОДИН </p><p> Я знаю <g/> , про що хочу писати ( <g/> мене ще в дитинстві вчили <g/> : ніколи не починай своїх
doc#4 та світлість <g/> , що колись була <g/> ? » — « <g/> З минулого <g/> » <g/> ) <g/> , ще раз Теліги <g/> … Маємо реакції на літературне життя
doc#4 бруку <g/> ! » — </p><p> Тепер перед нами тема великого міста ще раз і взагаль- неніше — то було бите скло
doc#4 все таки є <g/> , щастя Філемона й Бавкіди ( <g/> до яких я ще повернуся далі <g/> ) <g/> . </p><p> Два спостереження
doc#4 , бо воно буде приємне для видавців <g/> , а ще й тому <g/> , що воно ніби підтримує мою тезу про
doc#4 , усе в літературі — засоби <g/> , але самі засоби — це ще не література <g/> . Бо є в ній та « <g/> крапелька <g/> » <g/> , яку
doc#4 страшно <g/> » <g/> ) </p><p> Ми тепер понурі і завзяті <g/> , </p><p> Нас тепер ще тяжче стало взяти Тихим словом ніжности й тепла
doc#4 або іменник <g/> , а взагалі як учасника <g/> . Це ще один засіб ( <g/> засіб <g/> ! <g/> ) об'єктивізації <g/> . Наведу
doc#4 бачиш пухкість першого снігу <g/> , ще незайманого <g/> , в першому сліді « <g/> босих <g/> » котячих
doc#4 подібність у настрої <g/> , у баченні світу або — ще точніше — в бажанні бачити світ як осередок
doc#4 дисгармонії <g/> . </p><p> Але в Овідія цього звиху ще нема <g/> , і гармонійне життя <g/> , задоволене малим <g/> ,