Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#6 ніколи не відмовляється від речевости світу <g/> , хоч він звичайно не зупиняється там <g/> , де кінчається
doc#6 побачив Куриликів “ <g/> Докір сумління <g/> ” ( <g/> ч. 1 <g/> ) <g/> , хоч і теми <g/> , і виконання <g/> , і розмір <g/> , і функція двох
doc#6 Канади <g/> ) <g/> , в оповідності картини тощо ( <g/> хоч Кріґгофові цілком чужий ідеологізм Курилика <g/> )
doc#6 , а в символістів <g/> . Згадаймо хоч би назви деяких літографічних серій Одільона
doc#6 людини — “ <g/> universal <g/> , generic man <g/> ” <g/> ) <g/> , хоч воно не доходить до такої стандартности <g/> , як у
doc#6 і знавцем літератури <g/> , особливо новітньої <g/> , хоч знаємо <g/> , що в дитинстві і в ранній молодості він
doc#6 . Ще в молодості <g/> , відвідавши місто Мехіко <g/> , він <g/> , хоч цікавився фресками <g/> , не подався нікуди <g/> , крім
doc#6 подався нікуди <g/> , крім Музею в Палаці Мистецтв <g/> , хоч головні фрески Ороско він знайшов би не там <g/> , а в
doc#6 творів <g/> , як від частих згадок у пресі й радіо <g/> , хоч знаємо <g/> , що Курилик читав уривки з “ <g/> Капіталу <g/> ” К.
doc#6 підсвідоме <g/> . Курилик усвідомлював ці речі <g/> . Хоч його книжка “ <g/> Хтось коло мене <g/> ” — про шукання й
doc#6 це робило багато його попередників <g/> , згадати б хоч Веласкеса або <g/> , геть пізніше <g/> , Вістлера <g/> , але й
doc#6 тепер роблять багато абстракціоністів <g/> , як от хоч би Ад Райнгардт <g/> . Курилик найчастіше має гру
doc#6 як серії площин ( <g/> часом смуг <g/> ) різного кольору <g/> . Хоч <g/> , як і накладання кольору на подібний колір <g/> , ця
doc#6 розміру <g/> . Але важливіше те <g/> , що в деяких з них <g/> , хоч вони аж ніяк не призначалися до розмалювання
doc#6 малярством Рівери <g/> , Ороско й Сікейроса <g/> , хоч небагато з того побачив в оригіналах <g/> . Але
doc#6 , робить його носієм драматичного роздвоєння <g/> , хоч водночас соціолог не може її вирвати з
doc#7 весну <g/> ? І нарешті <g/> , хто це він <g/> : звід <g/> ? гомін <g/> ? шлях <g/> ? </p><p> Хоч я й не питав — признаюся прилюдно — дозволу в
doc#7 Европи <g/> . Мені завжди ввижався власний шлях <g/> , хоч і не ізольований <g/> , а рівнобіжний <g/> . Але для того <g/> ,
doc#7 і змушений обмежитися на кількох назвах <g/> , хоч і знаю <g/> , що в таких випадках читач завжди
doc#7 цей принцип починається в пізніх символістів ( <g/> хоч прояви його при бажанні можна знайти і в Малярме