Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#6 даної картини <g/> , що загальніше те “ <g/> послання <g/> ” ( <g/> те <g/> , що в поезіях Війона звалося envoi <g/> ) <g/> , то більше
doc#6 він <g/> , як ми вже бачили <g/> , говорить про те <g/> , що образи його дитинства “ <g/> ставали символами в
doc#6 , не завжди доречно — і в багатьох з них знаходити те <g/> , що Курилик називав “ <g/> символами <g/> ” <g/> . На
doc#6 деяких пейзажів і натюрмортів <g/> , розраховане на те <g/> , щоб бути двоступневим <g/> . У побутових картинах
doc#6 він ніколи не мав абсолютної певности <g/> , чи те коло не було нестале і не тотожне з з <g/> , а вже й
doc#6 повинна була остаточно розкрити й з'ясувати те <g/> , що глядач уже висновував з картини й ко-
doc#6 типових випадках <g/> , коли обличчя вималювано <g/> , те саме обличчя повторюється в різних картинах <g/> ,
doc#6 не страх божевілля <g/> . Праця і <g/> , може <g/> , ще діти <g/> , — ось те <g/> , що закривало перед ним порожнечу <g/> , порожнечу <g/> ,
doc#6 характеру <g/> . Найважливіше тут <g/> , одначе <g/> , те <g/> , що Куриликове трактування людського обличчя
doc#6 генезу <g/> , але з нами залишиться те <g/> , що зробило їх неповторними й <g/> , кінець-кінцем у
doc#6 в цьому світі <g/> , а приніс із свого дитинства те <g/> , що пізніше він назве “ <g/> бездушною приземністю [
doc#6 деталів з життя Курилика <g/> , але нічого нема про те <g/> , що він читав <g/> . Може <g/> , не випадково <g/> , бо він у роки
doc#6 з субкультурою нижчої середньої верстви <g/> . Це те середовище <g/> , яке про багато явищ культури
doc#6 в автобіографії Курилика одверту згадку про те <g/> , що він користався скороченнями статтів <g/> ,
doc#6 в ній <g/> : “ <g/> Я був професійний мистець <g/> , через те мусів оцінювати й творити красу <g/> ” ( <g/> 143 <g/> ) <g/> , тому
doc#6 , далеко більшого розміру <g/> . Але важливіше те <g/> , що в деяких з них <g/> , хоч вони аж ніяк не
doc#6 в глибині його душі <g/> . Не раз звертано увагу на те <g/> , як випнуто жорстокість і страждання в його “
doc#6 робить можливим для мистця <g/> . Рембрандт виконав те <g/> , що було метою його життя <g/> . Це виправдовувало
doc#7 не зрозуміють <g/> . Можна було б також послатися на те <g/> , що тепер <g/> , коли перед українським народом і т.
doc#7 , подруге <g/> , знати <g/> , відчувати і співпереживати те <g/> , чим живе Европа й Америка в духовості і в поезії