Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 Річ у тому <g/> , що « <g/> старі <g/> » поезії — в дійсності молоді <g/> , а « <g/> нові <g/> » — старі в сенсі старости <g/> , старечости <g/> .
doc#4 І <g/> , нарешті <g/> , контраст двох груп поезій викриває також і факт <g/> , назовні не підкреслений <g/> , що між двома групами творів пролягає сім років мовчання <g/> , 1937—1944 ( <g/> який повториться <g/> , цей мертвий час <g/> , у інші сім чи вісім років <g/> , 1956— 1963 <g/> ) <g/> .
doc#4 « <g/> Старі <g/> » поезії — тут ніби пролог <g/> , « <g/> нові <g/> » — сама дія <g/> .
doc#4 <p> Головне тут у тому — вже згаданому — спостереженні <g/> , що « <g/> нові <g/> » поезії Наталі Лівицької-Холодної — це поезії її старечого віку <g/> , що почалися <g/> , коли їй було 42 роки <g/> , і набирали чимраз більшої напруги <g/> , пружносте <g/> , досконалосте й викінчености в тому довгому шляху від сорок другого року життя до теперішнього вісімдесят четвертого <g/> . </p>
doc#4 <p> Головне тут у тому — вже згаданому — спостереженні <g/> , що « <g/> нові <g/> » поезії Наталі Лівицької-Холодної — це поезії її старечого віку <g/> , що почалися <g/> , коли їй було 42 роки <g/> , і набирали чимраз більшої напруги <g/> , пружносте <g/> , досконалосте й викінчености в тому довгому шляху від сорок другого року життя до теперішнього вісімдесят четвертого <g/> . </p>
doc#4 Як я це бачу <g/> , між її молодою поезією й пізньою відмінність як між гусеницею й многобарвним метеликом <g/> , з семирічним перебуванням у стадії лялечки <g/> , невидимо захованої в коконі <g/> .
doc#4 А в самому характері « <g/> нової <g/> » поезії Наталі Лівицької-Холодної найбільша подібність з останніми роками творчости Ріхарда Штравса з його трагічно-спокійними й стриманими « <g/> Метаморфозами <g/> » й « <g/> Чотирма останніми піснями <g/> » <g/> ; а де в чому і з старим Ґете <g/> .
doc#4 Так зробив і Богдан Рубчак <g/> , що відкрив « <g/> Поезії <g/> , старі і нові <g/> » докладною і в-глибини- проникливою статтею <g/> , що зветься « <g/> Серце надвоє роздерте <g/> » — цитата з Наталі Лівицької-Холодної <g/> .
doc#4 Присягаюся <g/> , — мало не кожний рядок і старих і нових поезій я зважував <g/> , чи не надається він на назву моєї статті <g/> .
doc#4 Вони відкрили мені очі особливо виразно на одну з значущих особливостей поезії Наталі Лівицької-Холодної <g/> . </p>
doc#4 <p> Якщо не говорити про збірку « <g/> старих <g/> » поезій <g/> , 1937 р. <g/> , « <g/> Сім літер <g/> » <g/> , поезія Наталі Лівицької-Холодної послідовно не-програмова <g/> .
doc#4 <p> Якщо не говорити про збірку « <g/> старих <g/> » поезій <g/> , 1937 р. <g/> , « <g/> Сім літер <g/> » <g/> , поезія Наталі Лівицької-Холодної послідовно не-програмова <g/> .
doc#4 ) Вона <g/> , ця поезія <g/> , існує в безконечній мінливості <g/> , — не тільки тем <g/> , мотивів і настроїв <g/> , але <g/> , так здається <g/> , й світобачення <g/> .
doc#4 Під формулу <g/> , вибрану Рубчаком <g/> , можна підвести чимало поезій Наталі Лівицької-Холодної <g/> , але далеко не всі і <g/> , либонь <g/> , і не більшість <g/> .
doc#4 Не кажу вже про те <g/> , що стилістично вона існує в річищі Олесевої поезії <g/> , яка виразно позначилася на « <g/> старих <g/> » поезіях нашої авторки і якої вона так рішуче й успішно позбулася в « <g/> нових <g/> » ( <g/> хоч цей рядок трапився саме в одній з « <g/> нових <g/> » <g/> ) <g/> . </p>
doc#4 Не кажу вже про те <g/> , що стилістично вона існує в річищі Олесевої поезії <g/> , яка виразно позначилася на « <g/> старих <g/> » поезіях нашої авторки і якої вона так рішуче й успішно позбулася в « <g/> нових <g/> » ( <g/> хоч цей рядок трапився саме в одній з « <g/> нових <g/> » <g/> ) <g/> . </p>
doc#4 <p> Не мігши знайти в поезіях книжки нічого відповідно- всеохопного <g/> , мавши перед очима Рубчаків досвід <g/> , я зважився лишити цю статтю неназваною <g/> .
doc#4 Ось сама поетка бачить таємницю зародження поезії — в тиші <g/> : </p><p> Знов тиші оксамитний клапоть Упав на слів стогранне скло <g/> , </p><p> А серце раптом <g/> , наче папороть <g/> , </p><p> Чудесним цвітом зацвіло <g/> . </p>
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Усміх <g/> » <g/> ) </p><p> ДВА </p><p> Наталя Лівицька-Холодна в « <g/> нових <g/> » поезіях майже завжди пише про себе <g/> .
doc#4 Тому ми знаходимо в її поезіях портрети сучасників — бачимо Олену Телігу ( <g/> « <g/> Лист <g/> » <g/> ) <g/> , Євгена Маланюка ( <g/> « <g/> Ліричний спогад <g/> » <g/> ) <g/> , Оксану Лятуринську ( <g/> « <g/> Півонії <g/> » <g/> ) <g/> , Маємо також образ через коротку цитату з їхніх творів <g/> .