Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 блаженства родити <g/> , гону <g/> , що проймає природу й людину і що в ньому здійснюється безсмертність роду <g/> ,
doc#3 його <g/> . Інститут літератури не вчить людей писати романи <g/> , інститут історії — робити
doc#4 безконечне <g/> , не те в старому віці <g/> , коли людина відкрила для себе неповоротність часу і
doc#4 , що не піддаються коментареві сторонньої людини <g/> , як от у вірші <g/> , присвяченому <g/> , мабуть <g/> , Олені
doc#4 злетіла вгору <g/> , хай не в майбугнє <g/> , а в минуле <g/> . Людина невільна <g/> , але не скорена <g/> . Почалося поглядом на
doc#4 шибки будинків <g/> … Неприглядна дійсність людини з руками-невільницями <g/> . У продовженні такий
doc#4 малярства <g/> … Ми свідомо ведені тут крізь життя людини <g/> , збережене для майбутнього <g/> , з одного боку <g/> , в
doc#4 знаменником усього цього була віра в те <g/> , що і людину і світ можна беззастережно перебудовувати <g/> , бо
doc#4 Наталі Лівицької-Холодної <g/> . Анатомію на живих людях не провадять <g/> . Лишім це майбутнім поколінням <g/> .
doc#4 трохи легковажної панночки до повновартісної людини <g/> , може в наслідок тяжких життьових досвідів <g/> , а
doc#4 стає співавтором <g/> . Уможливлюється погляд на людей і події не тільки зсередини <g/> , але водночас і
doc#4 в усій історії цієї неспокійної істоти — людини <g/> . Гармонія людини й гармонія світу
doc#4 цієї неспокійної істоти — людини <g/> . Гармонія людини й гармонія світу розкривалися йому й ним саме в
doc#4 й спокій душі як найвищу цінність <g/> , гідну людини <g/> , в протиставленні базарові щоденних дрібниць
doc#4 звучить невеличка поезія про зустріч людини й цьогобічного світу з Богом <g/> : </p><p> Осінь малює
doc#4 , недосяжний <g/> . </p><p> Тільки ж сучасний світ і сучасна людина не здатні на послідовну ідилію ( <g/> нагадаю <g/> : « <g/> Ми
doc#4 поза мітом <g/> . Але про це не могли не знати пізніші люди пера й думки <g/> . Трагічно перебудований міт уже в
doc#4 <p> Світ для неї — в'язниця <g/> , а життя — незбагненне <g/> , і людина зла <g/> , вона — </p><p><g/> … засмітила моря і ріки <g/> , </p><p> кров'ю вмила
doc#4 його рух нестримний і все тут загрожує безсилій людині <g/> . Реалістично неможливі речі стають не тільки
doc#4 образом України <g/> , точніше <g/> , з уявленням України людиною <g/> , що покинула свою землю в неповних