This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 | приватників-шевців <g/> , що лагодили взуття <g/> , | й | чистіїв черевиків <g/> , селян заганяно силоміць до |
doc#65 | . </p><p> Але покиньмо прізвища <g/> , справжні й вигадані <g/> , | й | повернімося до статті Русадіда <g/> , чи то пак |
doc#25 | Михальчукової <g/> . Зрештою вона його <g/> , видно <g/> , | й | менш цікавила <g/> , ніж інші студійовані ним царини |
doc#54 | у звільнене село </p><p> Чи місто <g/> , щойно визволене <g/> , | й | знати <g/> , </p><p> Що з кожного будинку <g/> , в дощ чи сніг <g/> , </p><p> Нас |
doc#89 | пригодницькі романи <g/> , з Дюма включно <g/> , | й | заробляють на тому добрі гроші <g/> . Ще б пак <g/> , це ж не « |
doc#52 | дисидент <g/> , у перекроченні якого він <g/> , власне <g/> , | й | стає дисидентом <g/> , це поріг пристосуванства <g/> . |
doc#92 | це тут повторювати <g/> . З цього вступу <g/> , власне <g/> , | й | почалася марна Білодідова спроба |
doc#40 | і береги Дніпра пологі і круті <g/> , і сталь води <g/> , | й | гаїв зелені тучі спиняли зір <g/> » ( <g/> Малині <g/> . <g/> ) <g/> . У |
doc#47 | портретом поетки <g/> : </p><p> Аж пуща зашумить волинська <g/> , </p><p> | Й | на оксамит і злотоглав </p><p> В сап'янцях легких |
doc#81 | у них <g/> , а частіше викликав його криком з вулиці <g/> , | й | ми йшли прогулюватися вулицями <g/> . Десь |
doc#50 | людських осель і з людських душ </p><p> і двері <g/> , й вікна <g/> , | й | інші перепони <g/> , </p><p> щоб до людини з кожної землі </p> |
doc#92 | , які один за одним їхали на прощу до Гарварду <g/> , | й | конкретно — до Якобсона <g/> . Так мене познайомлено |
doc#4 | можливим накладання на патос іронії <g/> , й глузу <g/> , | й | глуму <g/> . Щоденник уже не просто авторів <g/> , він і |
doc#6 | тих рис <g/> , що першими заполонюють увагу глядача <g/> , | й | заплющити на них очі <g/> . </p><p> Тож спершу кілька |
doc#30 | слово <g/> . Так і з білорусами <g/> , теж голубоокими <g/> , | й | стервятниками на них і навколо <g/> . </p><p> А Шевченко Ваш |
doc#82 | , колом порушуваних проблем <g/> . І далі <g/> , й далі <g/> , | й | ще далі <g/> . І все-таки вони цікавлять один одного <g/> , |
doc#70 | , воно передається іншим <g/> , нечутно лунає далі <g/> , | й | луна ця може тривати віками <g/> . Ми <g/> , звичайно <g/> , не |
doc#82 | , колом порушуваних проблем <g/> . І далі <g/> , | й | далі <g/> , й ще далі <g/> . І все-таки вони цікавлять один |
doc#81 | . </p><p> На вулиці Конопніцької розчиняються двері <g/> , | й | до мене кидається мати <g/> . Боже <g/> , я живий <g/> , |
doc#50 | з людських осель і з людських душ </p><p> і двері <g/> , | й | вікна <g/> , й інші перепони <g/> , </p><p> щоб до людини з кожної |