Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 приватників-шевців <g/> , що лагодили взуття <g/> , й чистіїв черевиків <g/> , селян заганяно силоміць до
doc#65 . </p><p> Але покиньмо прізвища <g/> , справжні й вигадані <g/> , й повернімося до статті Русадіда <g/> , чи то пак
doc#25 Михальчукової <g/> . Зрештою вона його <g/> , видно <g/> , й менш цікавила <g/> , ніж інші студійовані ним царини
doc#54 у звільнене село </p><p> Чи місто <g/> , щойно визволене <g/> , й знати <g/> , </p><p> Що з кожного будинку <g/> , в дощ чи сніг <g/> , </p><p> Нас
doc#89 пригодницькі романи <g/> , з Дюма включно <g/> , й заробляють на тому добрі гроші <g/> . Ще б пак <g/> , це ж не «
doc#52 дисидент <g/> , у перекроченні якого він <g/> , власне <g/> , й стає дисидентом <g/> , це поріг пристосуванства <g/> .
doc#92 це тут повторювати <g/> . З цього вступу <g/> , власне <g/> , й почалася марна Білодідова спроба
doc#40 і береги Дніпра пологі і круті <g/> , і сталь води <g/> , й гаїв зелені тучі спиняли зір <g/> » ( <g/> Малині <g/> . <g/> ) <g/> . У
doc#47 портретом поетки <g/> : </p><p> Аж пуща зашумить волинська <g/> , </p><p> Й на оксамит і злотоглав </p><p> В сап'янцях легких
doc#81 у них <g/> , а частіше викликав його криком з вулиці <g/> , й ми йшли прогулюватися вулицями <g/> . Десь
doc#50 людських осель і з людських душ </p><p> і двері <g/> , й вікна <g/> , й інші перепони <g/> , </p><p> щоб до людини з кожної землі </p>
doc#92 , які один за одним їхали на прощу до Гарварду <g/> , й конкретно — до Якобсона <g/> . Так мене познайомлено
doc#4 можливим накладання на патос іронії <g/> , й глузу <g/> , й глуму <g/> . Щоденник уже не просто авторів <g/> , він і
doc#6 тих рис <g/> , що першими заполонюють увагу глядача <g/> , й заплющити на них очі <g/> . </p><p> Тож спершу кілька
doc#30 слово <g/> . Так і з білорусами <g/> , теж голубоокими <g/> , й стервятниками на них і навколо <g/> . </p><p> А Шевченко Ваш
doc#82 , колом порушуваних проблем <g/> . І далі <g/> , й далі <g/> , й ще далі <g/> . І все-таки вони цікавлять один одного <g/> ,
doc#70 , воно передається іншим <g/> , нечутно лунає далі <g/> , й луна ця може тривати віками <g/> . Ми <g/> , звичайно <g/> , не
doc#82 , колом порушуваних проблем <g/> . І далі <g/> , й далі <g/> , й ще далі <g/> . І все-таки вони цікавлять один
doc#81 . </p><p> На вулиці Конопніцької розчиняються двері <g/> , й до мене кидається мати <g/> . Боже <g/> , я живий <g/> ,
doc#50 з людських осель і з людських душ </p><p> і двері <g/> , й вікна <g/> , й інші перепони <g/> , </p><p> щоб до людини з кожної