Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#85 Усі ми чудово знаємо з історії <g/> , що епохи національного гноблення й нездійснених прагнень національної волі й незалежности можуть бути епохами блискучого розквіту літератури <g/> . </p>
doc#81 Моя освіта в ті роки була вільна від такого примусу <g/> , і я вдячний історії <g/> , що моє навчання відбулося саме так і що через це мені легше було знайти свій власний шлях <g/> : треба було подолати тільки загальний суспільний тиск <g/> , не внутрішньо-шкільний <g/> . </p>
doc#16 Ні <g/> , бо він пише сам <g/> : « <g/> Література <g/> , друкована і пропагована у " <g/> Віснику <g/> " <g/> , не мала бути літературою хлібороба <g/> , лише тих <g/> , що чулися своїми смаками і аспіраціями <g/> , цілою тонацією душі спорідненими з тим типом нашої історії <g/> , що Шевченко окреслював виразом " <g/> козак <g/> " або " <g/> лицар <g/> "» <g/> .
doc#84 передвісниківської <g/> . </p><p> А що ж таке був <g/> , об'єктивно розглядаючи <g/> , весь етнографічно-народницький період нашої історії <g/> , як не просьба <g/> , щоб світ знав <g/> , що от живе на світі довкола
doc#52 Дисиденти Радянського Союзу беруть участь у творенні історії <g/> , якоюсь мірою вони визначають завтрашній день людства <g/> , і з цього погляду вони підлягають спробам тверезої й позірно байдужої <g/> , холодної <g/> , в міру можливости об'єктивної аналізи <g/> . </p>
doc#80 Домонтович у цих випадках може триматися дуже близько свого джерела <g/> , не раз відписуючи цілі речення або уступи з нього <g/> , але кожного разу він відкидає ті деталі <g/> , яких він не потребує <g/> , додає безліч своїх деталів <g/> , а головне <g/> , свою власну проблематику <g/> , — як уже згадано <g/> , проблематику людини на зламі епох <g/> , людини <g/> , чиє життя визначає хід загальної історії <g/> , якої та людина не усвідомлює й не розуміє <g/> .
doc#18 ( <g/> XI <g/> ) </p><p> Ярема не міг зрозуміти <g/> , чому Франко не заперечив логіки третьої спокуси Азазеля — про ницість Палестини і про марність історії <g/> , і не міг схопити <g/> , як погодити це з бадьорими терцинами прологу <g/> , що кличе український народ на здобуття своєї власної батьківщини від Бескиду до Кавказу <g/> .
doc#92 Але — дивлячися по змозі об'єктивно <g/> , зосторонь <g/> , я бачу в них <g/> , серед затоптаного в порох історії <g/> , і якусь свою заслугу <g/> , якою не можу не пишатися <g/> . </p>
doc#96 А щодо історії <g/> , — може <g/> , вона завжди трагічна <g/> , і наші нарікання на нашу гірку долю — в дійсності нарікання на condition humaine <g/> ?
doc#92 цей спогад про зустрічі з Якобсоном <g/> , але для тих <g/> , хто вірить у справедливість історії <g/> , — слушно словами Пушкінового героя <g/> : </p><p> И не уйдешь ты от суда мирского <g/> , </p>
doc#69 І тут знову не завадило б нам поконсультуватися в матінки історії <g/> .
doc#64 І хочеться згадати слова одного з видатних наших науковців доби двадцятих років — мовознавця Олекси Синявського <g/> : « <g/> Принаймні в науці краще гірка правда <g/> , ніж солодка фікція <g/> » <g/> , — тільки поширити їх на свідчення історії <g/> . </p>
doc#24 Мотив раннього « <g/> Зями <g/> » — піднесення людини як господаря життя і смерти — вирвався тут з рамок дрібничкового гуманізму й вболівання і став категоричним імперативом діяльности людини й всієї людської історії <g/> . </p>
doc#69 Щоб бути справедливими і ефективними <g/> , треба робити часткові реабілітації <g/> , керуючися дороговказами великої історії <g/> .
doc#68 , </p><p> де <g/> , звичайно <g/> , і Софія <g/> , а ще виразніше Нестор — не деталі пейзажу <g/> , а метонімії української історії <g/> . </p>
doc#93 Зустріч відбулася проти ймовірностей географії <g/> , проти <g/> , здавалося б <g/> , імовірностей історії <g/> .
doc#81 <p> Сьогодні і поза засягом радянських обов'язкових штампів і цензурних вимог цю працю можна було б видати не як історію літературної мови <g/> , а як певною мірою корисні матеріяли до такої історії <g/> .
doc#81 Не лишивши сліду в історії <g/> .
doc#92 З Білодідових обіймів він ніколи не вирветься і так увійде до історії <g/> .
doc#69 Є дві принципово відмінні концепції історії <g/> .