Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 : </p><p> Нам любо жити в Переяславі <g/> . </p><p> Іде сюди із Греків овоч </p><p> і рона виноградних лоз <g/> , </p><p> із Угор —
doc#2 . </p><p> Іде сюди із Греків овоч </p><p> і рона виноградних лоз <g/> , </p><p> із Угор — збруя і комоні <g/> , </p><p> і срібло з Чех <g/> . </p><p> Треба бути
doc#2 — мов веселка <g/> : </p><p> очі не натішить <g/> . </p><p> Гляне бабця із кріселка <g/> , </p><p> роком молодіша <g/> . </p><p> Сонце ніжить кітці
doc#2 ось молодість і материнство <g/> : </p><p> Хто виїде в цей час із двору <g/> ? </p><p> Про бурю вихорі говорять <g/> . </p><p> Вже поночі <g/> ,
doc#2 несміливі нові ноти <g/> . Але вони негайно ведуть із собою нові епітети <g/> : ніжна рожевість <g/> , Божа синь
doc#4 <p> тіні й ласки вечірніх крил <g/> … </p><p> І вийде тоді до нас із брами </p><p> Він - </p><p> і очистимося <g/> , мов ісопом <g/> , </p><p> в день
doc#4 кінець <g/> : </p><p> Раз <g/> , знеможені віком і кволі <g/> , </p><p> Вийшли із храму на ґанок вони <g/> ; обступили їм пам'ять </p><p> Давні
doc#4 чорний молот <g/> » <g/> , — увесь краєвид зрушений із своїх основ <g/> , його рух нестримний і все тут
doc#4 яві <g/> : </p><p> і грім гармат на вулицях <g/> , </p><p> і « <g/> Слава Україні <g/> » із грудей <g/> , </p><p> що полягли під кулі ті <g/> , </p><p> і сонце й
doc#4 , коли навіть </p><p><g/> … мовчки Юрій над змієм </p><p> стоїть із мертвим списом <g/> … <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Перед відходом <g/> » <g/> ) </p><p> що вона
doc#4 не становлять окремого комплексу <g/> . Більшість із них — спогади молодости — цілком укладаються в
doc#4 й міцно <g/> , коли вони не єдині <g/> , а контрастують із словами <g/> , виразно « <g/> поетичними <g/> » <g/> , як от після
doc#6 — видиво веселки в картині “ <g/> Я радів і сумував із погодою <g/> ” <g/> . Колись Ван Ґоґ був одержимий образом
doc#6 й позірної ідилії земного існування <g/> . </p><p> Один із майстрів голландського пейзажу XVII сторіччя
doc#6 глядача добре замислитися <g/> , чи він має справу із загубленістю людини в світі <g/> , а чи з епізодом з
doc#6 душі <g/> , бо він не народився в цьому світі <g/> , а приніс із свого дитинства те <g/> , що пізніше він назве “
doc#6 ” <g/> . ( <g/> Цитую з Морлі <g/> , ст <g/> . 156 <g/> ) <g/> . Але це був один із стилів двадцятого сторіччя <g/> , тільки не в своєму
doc#6 . Стиль змасовленої людини <g/> , однієї з тих із стандартними обличчями <g/> , в стандартній одежі <g/> ,
doc#6 Остен <g/> , Джордж Еліот <g/> ; до цього додається трійця із загально-освітного навчання — Платон <g/> ,
doc#6 , а подеколи навіть із поп-артівцями <g/> . Як тут не згадати вислів Андрю