Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#37 Були це збірники літературної проблематики « <g/> МУР <g/> » <g/> , яких вийшло три <g/> , а четвертий не побачив світу <g/> , видання <g/> , присвячене дискусії літературних проблем в чергуванні з поезіями на теми літературної творчості <g/> ; альманахи « <g/> МУР <g/> » <g/> , яких вийшов тільки один <g/> , видання <g/> , присвячене літературним творам і конкретній літературній критиці — другий <g/> , уже зформований <g/> , так і не побачив світу <g/> , а перший був порядно зіпсований халтурною коректою <g/> , що спотворювала текст <g/> , подекуди до невпізнання <g/> ; і найдовговічніше з усіх видання ( <g/> 11 випусків <g/> ) місячника літератури <g/> , мистецтва й критики « <g/> Арка <g/> » <g/> , чий стандарт і змістом і оформленням <g/> , за яке відповідав Яків Гніздовський <g/> , — ледве чи перевершений і в пізніші роки <g/> .
doc#37 Не було таких сходин МУРу <g/> , на яких я не був би присутній і не брав би активної участи <g/> .
doc#37 Вище стояли й глибше сягали полемічні статті в межах МУРу <g/> , з яких найголовніша була « <g/> В обороні великих <g/> » <g/> , уміщена в третьому збірнику « <g/> МУР <g/> » <g/> .
doc#37 <p> Конфлікт Державин — Шерех <g/> , хоч який він був голосний і бучний <g/> , не загрожував існуванню МУРу <g/> , бо саме МУР був для Державина найкращою трибуною <g/> , принаймні поки я <g/> , в інтересах збереження організації <g/> , полемізував півголосом <g/> , стримано <g/> , здушуючи в собі всі емоції й ексцеси <g/> , на які мене поривало як особу <g/> , але яких я не випускав на волю <g/> , бо був не тільки особою <g/> , але й — насамперед — позицією <g/> , чи то пак « <g/> посадою <g/> » <g/> .
doc#37 Суєта суєт <g/> , а все таки ми хочемо <g/> , щоб наші дзеркала показували нас кращими <g/> , ніж ми є. До того ці позитивні оцінки допомагали загоювати рани від стріл і ударів моїх супротивників <g/> , яких не бракувало <g/> . </p>
doc#39 <p> Як пишно <g/> , наче звої блискучого саєту <g/> , розгортає Осьмачка свої розлогі порівняння <g/> , від яких у такому обсязі давно вже відвикла в нас не тільки проза <g/> , а навіть і поезія <g/> : « <g/> Голос побивався під небом <g/> , ридав <g/> , благав <g/> …
doc#40 Автор добре усвідомлює <g/> , що ця подвійна настанова не могла не спричинитися до деяких мінусів <g/> : для не-фахівця книга часом <g/> , особливо в другій половині <g/> , може здатися важкуватою і надміру стислою <g/> , для фахівця неґативним моментом буде збереження деяких традиційних понять <g/> , без яких сучасна граматика може обійтися <g/> . </p>
doc#40 <p> Таким чином норми літературної мови дозволяють певні варіянти <g/> , за допомогою яких можна надавати викладові додаткові <g/> » відтінків значення або почуттєвого забарвлення <g/> , припасовувати мову до певних обставин <g/> .
doc#40 Обставини <g/> , в яких живе народ <g/> , справді позначаються на складі словника його мови <g/> .
doc#40 , хлопець <g/> , вензель <g/> , бавовна <g/> , ґатунок — останні два через польську з німецької <g/> ) <g/> ; з французької — наголосом на останньому складі ( <g/> портфель <g/> , батальйон <g/> , партер <g/> , бюлетень <g/> ) <g/> , за винятком <g/> , звичайно <g/> , тих слів <g/> , до яких дороблено українське закінчення ( <g/> як от канонада <g/> , фльота <g/> , буржуазія <g/> .
doc#40 Тому вона широко користаеться чужими словами <g/> , яких не знає літературна і взагалі місцева мова <g/> , а слова <g/> , відомі літературній мові <g/> , використовує в зовсім іншому <g/> , довільно наданому значенні <g/> .
doc#40 — по травах </p><p> травах яких <g/> ?
doc#40 Формами <g/> , в яких <g/> , теоретично міркуючи <g/> , може відбуватися узгодження <g/> , є форми роду <g/> , числа <g/> , відмінка і особи <g/> .
doc#40 Прилягання — це такий зв'язок двох членів речення <g/> , при якому пояснювальний член речення не має тих граматичних форм <g/> , в яких відбувається узгодження або керування ( <g/> себто форм роду <g/> , числа <g/> , відмінка <g/> , особи <g/> ) <g/> .
doc#40 <p> Граматичних форм <g/> , в яких відбувається узгодження і керування <g/> , не має також інфінітив <g/> .
doc#40 <p> Правда <g/> , є одна група безособових речень <g/> , в яких дійова особа абсолютно не може бути виражена ( <g/> т. зв <g/> .
doc#40 <p> Зовні подібні до цього типу речення <g/> , в яких особові дієслова вжиті безособово <g/> , напр <g/> .
doc#40 <p> Особливий вид безособових речень становлять ті <g/> , в яких заперечується можливість активної участи особи в чомусь <g/> , напр <g/> .
doc#40 <p> У безособових реченнях <g/> , у яких головний член речення виражений зворотним дієсловом <g/> , прислівником або адвербіалізованим словом ( <g/> »категорією стану« <g/> ) і інфінітивом <g/> , дійова особа стоїть або може стояти в давальному відмінку <g/> .
doc#40 В протилежність цьому в безособових реченнях <g/> , до характеристики яких тепер переходимо ( <g/> т. зв <g/> .