Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 З давніших слів погьль ( <g/> з'їв <g/> ) і поилъ ( <g/> напував <g/> ) у сучасній українській мові постали гомоніми поїв — поїв <g/> .
doc#40 В українській літературній мові деякі гомоніми постали через те <g/> , що ніби те саме слово продерлося в літературну мову з різними значеннями з центральних українських говірок і з західніх <g/> .
doc#40 Таке становище протиприродне <g/> , і багато з того <g/> , що тепер здається в світлі мовної практики преси <g/> , літератури і побуту УССР архаїзмом <g/> , можна думати <g/> , буде відроджене до життя при відбудові української держави <g/> , як це вже й робилося з успіхом в українській державі 1917-1920 рр <g/> . </p>
doc#40 <p> В українській вільній ( <g/> еміграційній <g/> ) поезії церковнослов'янізми уживаються теж <g/> , як давніше широко використовував їх Шевченко <g/> , бо свого часу <g/> , ще в період Київської держави <g/> , вони ввійшли в нашу літературну мову <g/> , — але вони використовуються на тих же правах <g/> , що і інші архаїзми і часто впереміш з ними <g/> , як от <g/> , наприклад <g/> , у поезії О. Стефановича « <g/> День гніву«* <g/> ) <g/> .
doc#40 <p> У сучасній українській літературній мові неологізми найчастіше творяться з уже наявних у мові коренів <g/> , наростків і приростків афіксацією <g/> , словоскладанням або скороченням <g/> .
doc#40 Бувають в українській мові і інші типи скоротів <g/> , але вони менш продуктивні і менш поширені ( <g/> Напр <g/> .
doc#40 Наприклад <g/> , серед наведених у § 6 архаїзмів такі <g/> , як ротмістр або опанча — водночас алотопізми <g/> , бо вони в українській мові походять з чужих мов <g/> ; або <g/> , скажімо неологізм радіольокатор <g/> , що постав у часи війни 1939-1945 рр <g/> .
doc#40 , також є алотопізм <g/> , бо він постав не в українській мові <g/> , а позичений нею <g/> .
doc#40 У сучасній українській мові щодо чужих слів є дві тенденції <g/> .
doc#40 В українській літературі характеристичне ставлення до етранжизмів Шевченка <g/> .
doc#40 ) і в українській літературі ( <g/> Черемшина <g/> , Стефаник <g/> , Гриневичева та ін <g/> .
doc#40 В українській літературі щодо цього особливо пощастило гуцульській говірці <g/> , використаній у таких майстерних творах <g/> , як « <g/> Тіні забутих предків <g/> » М. Коцюбинського і « <g/> Кам'яна душя <g/> » Гн <g/> .
doc#40 <p> Пізніше в українській літературі стали використовувати міську побутову лексику <g/> .
doc#40 В новій українській літературі в кольоритній пейоративній лексиці народного характеру <g/> , забарвленій гумористично <g/> , кохався Котляревський <g/> .
doc#40 <p> У сучасній українській літературній мові <g/> , крім кількаслівних назв ( <g/> типу « <g/> Чашки чаю« <g/> ) і сполучень іменника з прийменником ( <g/> типу через Суботове <g/> ) найчастіше зустрічаються кіль- каслівні члени речення при складних висловах часових <g/> , видових або способових форм дієслова <g/> , напр <g/> .
doc#40 У сучасній українській літературній мові дублетів керування можна здибати чимало <g/> , і діють тут обидві щойно вказані причини <g/> .
doc#40 <p> В українській мові середній рід використовується не тільки як « <g/> форма безформности« <g/> , а і як засіб висловити емоцію мовця <g/> .
doc#40 Важить і те <g/> , що в сучасній українській мові службові слова ( <g/> до яких певною мірою належать і дієслівні зв'язки <g/> ) виступають посередниками в зв'язку повнозначних слів тільки при керуванні <g/> , мова не знає троєслівного узгодження <g/> .
doc#40 Таким чином безособові речення в сучасній українській мові здебільшого є стилістичний варіянт двоелементних ( <g/> особових <g/> ) речень <g/> , сенс існування якого — відсунення дійової особи на другий плян або й цілковите затушкування її <g/> , а натомість піднесення самої дії або прикмети як чогось самостійного й ніби самочинного <g/> . </p>
doc#40 <p> На цьому вичерпуються головні типи безособових речень у сучасній українській літературній мові <g/> .