Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Але при такому відчутті треба орієнтуватися на нормального <g/> , а не двомовного мовця <g/> .
doc#9 <p> Хоч ці зустрічі були нечисленні <g/> , все-таки вагу їх не треба применшувати <g/> .
doc#9 Передусім тут треба <g/> , звичайно <g/> , говорити про РУП — Революційну Українську Партію <g/> .
doc#9 Якої ваги надавано цьому питанню <g/> , видно хоч би з тото <g/> , що воно було об'єктом не тільки приватних розмов <g/> , а й спеціального обговорення <g/> , наприклад <g/> , на з'їзді Української демократичної партії восени 1905 р. Там « <g/> після довгих дискусій помирилися на тому <g/> , що треба наблизити правопис до галицького і не вживати ы та ъ <g/> , але ся писати вкупі та дві кропки ставити тільки над йотованим і <g/> »iv <g/> . </p>
doc#9 Певна річ <g/> , у галичан у їх літературній <g/> , а надто спеціяльно в газетній мові дуже багато кепських форм <g/> , зовсім не наших <g/> , позичених або з польського <g/> , або з німецького <g/> , а то й з московського <g/> »2 <g/> , — і робить з цього такий висновок <g/> : « <g/> Дак ото і нам <g/> , і галичанам треба тую чужомовну полову від свого доброго зерна одвіяти <g/> , а добре зерно зберегти — однаково де б воно не було <g/> : чи в нас <g/> , чи в галичан <g/> , аби воно було щиро-народне або складене в щиро-народному дусі <g/> .
doc#9 <p> У брошурі міністерства фінансів « <g/> Забезпечення прибутків і капіталів державними ощадними касами <g/> » <g/> , виданій 1910 р. <g/> , зустрічаються такі слова <g/> , як щадниця <g/> , скарбівня тощо <g/> , які до смерти налякали й обурили чорносотенні російські елементи4. </p><p> Але не треба думати <g/> , що запровадження нового для рядового мовця мовного матеріялу в такій кількості і такими темпами проходило безперешкодно <g/> .
doc#9 Може в руйнуванні української мови треба винуватить одного тільки проф <g/> .
doc#9 Старші патріоти <g/> , що тепер <g/> , подібно Нечую <g/> , ганять мову нашої преси <g/> , не створили для України вищої мови <g/> ; а чим же в пресі та інституціях треба було користуватися <g/> »2 <g/> , — а з цього випливає і його прогноза того <g/> , що ці галицькі елементи з літературної мови викинути вже нікому не вдається <g/> , і оцінка позиції І. Нечуя-Левицького як позиції баби Палажки <g/> , себто позиції хуторянської обмежености й безобрійности <g/> .
doc#9 <p> Навпаки <g/> , на Великій Україні народ великою мірою помосковщений <g/> , і його ще треба привчати до української книжки й газети <g/> , а головним збудником інтересу до українського друкованого слова може бути його рідкість і цілковита зрозумілість <g/> . </p>
doc#9 Мимо важкої долі они значно більше <g/> , ніж Галичина <g/> , прислужилися рідній літературі <g/> ; задля любови рідного слова їх вельми почитаю <g/> »1. </p><p> Даючи загальну оцінку дискусії <g/> , треба сказати <g/> , що об'єктивно вона була неминуча і потрібна <g/> , бо громадськість мусила здати собі справу з стану літературної мови і усвідомити <g/> , що галицькі елементи <g/> , засвоєні літературною мовою в період 1876— 1905 рр <g/> .
doc#9 — Після моїх пояснень він і каже <g/> : </p><p> — От і треба було так і сказати <g/> : " <g/> С теченієм Бремені наше движеніє приняло такії розміри і форму <g/> , що правительство наше <g/> " і т. д.» <g/> .
doc#9 <p> Сполучники <g/> , прийменники <g/> , характеристичні частки <g/> , вставні слова і т. п. матеріял <g/> , при якому здебільшого вже треба говорити не про якесь свідоме <g/> , навмисне позичення-переймання <g/> , а про зв'язок <g/> , прямий і кровний <g/> , так би мовити <g/> , з тією мовною стихією <g/> , яка цих словечок уживає і якій саме вони переважно і надають часто специфічного мовного кольориту <g/> : аби фінальне ( <g/> « <g/> Вона руки не простягла <g/> , Аби хоч промінь перейнять єдиний <g/> » — « <g/> Забута тінь <g/> » <g/> , II <g/> , 39 <g/> ) <g/> ; не <g/> …
doc#9 « <g/> А треба все щось робити <g/> ?
doc#9 <p> До цього треба додати численні випадки вживання з двох можливих варіантів — галицького чи східноукраїнського — саме першого для понять <g/> , які хоч і не становлять безпосередньо побутової лексики <g/> , але дуже часто трапляються в щоденному мовному ужитку кожного <g/> .
doc#9 Погляд М. Грушевського полягав у тому <g/> , що обставини не дають змоги на таку довгу працю <g/> , що час не жде <g/> , що вчити дітей і дорослих треба негайно <g/> , — отже <g/> , доводиться скористатися з тієї термінології <g/> , яка вже є <g/> , — себто <g/> , скажемо ми <g/> , з тієї <g/> , на якій так помітно позначилися <g/> , між </p><p> іншим <g/> , і галицькі впливи <g/> .
doc#9 Г. Холодний <g/> , директор Інституту української наукової мови <g/> , визначаючи принципи термінологічної праці керованого ним наукового закладу <g/> , посилався передусім на І. Верхратського — галичанина <g/> : « <g/> Праці Верхратського намітили основну дорогу <g/> , що нею треба було йти надалі <g/> »xvii <g/> .
doc#9 До цього треба додати безперечний особистий вплив галичан на численних українців із-за Збруча <g/> , що в цей час прибули до Галичини <g/> . </p>
doc#9 Таким чином <g/> , якщо не заперечувати поданих І. Верхратський фактів <g/> , то треба прийняти <g/> , що ці слова до загальноукраїнської літературної мови теж прийшли з Галичини <g/> . </p>
doc#9 Для цього треба брати не твори І. Нечуя-Левицького з селянського життя <g/> , бо там традиційні лексичні фонди літературної мови цілком задовольняли письменника <g/> , а його повісті й оповідання з життя інтелігенції або близьких до інтелігенції суспільних прошарків <g/> .
doc#9 <p> Бракує українських слів І. Нечую-Левицькому і тоді <g/> , коли треба відтворити абстрактні поняття <g/> , особливо ті <g/> , що пов'язані з новітнім культурним життям <g/> , і тут він теж раз у раз змушений удаватися до російської мови як джерела <g/> , звідки можна надолужити те <g/> , чого бракує в його індивідуальній мові ( <g/> але не тогочасній українській літературній мові <g/> ) <g/> .