Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#11 <p> Ім'я найманого вбивника Спарафучіле спустилося <g/> , правда <g/> , до Венеції й « <g/> Перверсії <g/> » не з Дантового пекла <g/> , а з опери — « <g/> Ріґолетто <g/> » Верді <g/> , біографія персонажа вказує зовсім не на Венецію <g/> , а на оперну Мантую <g/> , але все - таки воно означає Гати - з - Пістоля і стає апогеєм венеційського відьомського карнавалу ( <g/> пряме авіясполучення Бахтін — Венеція <g/> ) <g/> .
doc#11 Відповідно <g/> , місце цього апогею — Casa Farfarello <g/> , буквально Будинок Чортеняти <g/> ; що ніжно <g/> , то ніжно <g/> , а що чортяче кодло <g/> , то таки так <g/> .
doc#12 <p> ґ <g/> ) Частки бо <g/> , но <g/> , таки пишуться окремо <g/> , напр <g/> .
doc#12 : спи но <g/> , таки сказав <g/> , тільки но <g/> . </p>
doc#15 <p> Зупинимося ще на поглядах видатніших польських синтаксистів останніх десятиліть <g/> , поскільки вони <g/> , йдучи в тому ж річищі <g/> , все таки мають деякі особливості <g/> .
doc#15 <p> Однак <g/> , відмежувавши подібні вирази від неповних речень <g/> , Шобер далі фактично прирівнює їх до вигуків і звертань <g/> , зв'язує виключно з виразом почуттів <g/> , отже все таки не приходить до встановлення називних речень як категорії <g/> .
doc#15 Те <g/> , що вони все таки існують <g/> , Травнічек пояснює їхнім емоційним характером <g/> , а що цього не досить <g/> , бо вони часто мають мінімум емоційності <g/> , то також і консервативністю мови <g/> .
doc#15 Зате <g/> , заслугою Синявського була постава питання ( <g/> хай мимобіжна й спрощена <g/> ) про генезу називного речення <g/> , Синявський виводить називні речення з двоелементних через пропуск дієслова є " <g/> у значенні самої тільки дієслівности без жадного іншого значення <g/> " <g/> , погоджуючися в цьому з К. Т. Німчиновим <g/> , якиий тоді ж таки виступив теж із коротенькою генетичною характеристикою називних речень <g/> . </p>
doc#15 І сам Ріс мимоволі повинен допустити <g/> , що все таки хоч колинебудь може і мовець вкласти в це слово зміст речення <g/> .
doc#15 І все таки традиційний погляд так тяжить над Єфремовим <g/> , що він всупереч усім фактам заявляє <g/> , що до називних речень Чернишевського " <g/> вела і драматургічна <g/> , віршова практика <g/> .
doc#15 <p> І все таки <g/> , не зважаючи на те <g/> , що всі зусилля дослідників були спрямовані на відмежування називних речень від неповних <g/> , не можна сказати <g/> , щоб тут досягнуто великих успіхів або хоч би виразної чіткосте <g/> .
doc#15 ] </p><p> ( <g/> Т. Шевченко <g/> , « <g/> Титарівна <g/> » <g/> ) </p><p> 3. </p><p> І біль і горе те <g/> , що піснями плило <g/> , </p><p> І те <g/> , що в мовчанці душа несла <g/> , </p><p> Зеніту свого все ж таки не досягло <g/> . </p>
doc#15 " <g/> 129. </p><p> В новій літературі такі випадки трапляються дуже рідко <g/> , але все таки трапляються <g/> : </p><p> Люди жнуть або косять <g/> , а її Андрій йде стежкою <g/> , ремінна торба через </p><p> плече <g/> , бриль на потилиці і ціпком вимахує <g/> . </p>
doc#15 " <g/> , " <g/> Петро Джеря був старий <g/> , глибокі зморшки на лобі <g/> , на щоках <g/> , грубі руки <g/> , темна від гарячого сонця потилиця <g/> " <g/> ) 209. </p><p> Я б не наважився назвати підкреслені слова і словосполуки називними реченнями - це все таки предикативні означення в межах основного речення <g/> ; але зв'язок генетичного порядку з називними реченнями тут <g/> , гадаю <g/> , безперечний <g/> .
doc#15 <p> Виділенню їх у самостійні називні знову таки сприяло їх становище в кінці або на початку речення і більший розмір ряду <g/> .
doc#15 : я не бачив « <g/> Любого друга <g/> » в кіні <g/> ; він захоплюється « <g/> Вітязем в тигровій шкурі <g/> » <g/> ) <g/> , називний відмінок виступає тут як форма прив'язаности даного слова ( <g/> чи словосполучення <g/> ) до поодинокого предмета <g/> , знову таки <g/> , слово не втрачає своєї загальносте <g/> , але використовується всупереч їй <g/> .
doc#16 І все таки це факт <g/> , що в живій мовній практиці ці кардинально відмінні речі позначаються тією самою назвою <g/> .
doc#16 ) <g/> , яких вісниківство все таки прийняло в свій пантеон <g/> ?
doc#16 <p> Сам Донцов визнає <g/> , що його погляди і їх агресія постали як реакція на попередній етап української духовости <g/> , який він воліє окреслити як етап драгоманівський ( <g/> в чому має рацію тільки почасти <g/> , бо це був водночас і етап українофільський <g/> , і драгоманівський <g/> , і все таки вже і тарасівців <g/> !
doc#16 І все таки <g/> , не зважаючи на всю свою кабінетність <g/> , безґрунтянство й посутню неукраїнськість <g/> , вісниківство в 20 — 30 роках нашого сторіччя <g/> , безперечно <g/> , відіграло свою чималу позитивну ролю <g/> .