Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#27 Якби сьогодні зняли заборони і надрукували повного Куліша <g/> , може хіба одна десята його писань справді стала б набутком серця і розуму читацького <g/> . </p>
doc#28 Але всупереч деклярованій у цій поезії перевазі сучасности ( <g/> « <g/> Майбутнє і минуле Влились в сьогодні <g/> » <g/> ) усією своєю концепцією Филипович кличе до вічної поезії <g/> .
doc#30 <p> 22 квітня 1999 </p><p> Нью-Йорк <g/> , </p><p> Дорога Оксано <g/> , </p><p> в цьому короткому листі — він буде короткий <g/> , хоч сьогодні піде <g/> , насамперед висловлюю зворушення й захоплення <g/> .
doc#31 І справді <g/> , три нові памфлети з'явилися протягом 1927 р. <g/> : « <g/> Соціологічний еквівалент трьох критичних оглядів <g/> » у ч. 1 <g/> , « <g/> Одвертай лист до Володимира Коряка <g/> » у ч. 5 і непідписане <g/> , себто редакційне « <g/> Наше сьогодні <g/> » в ч. 3. Приналежність цього тексту Хвильовому не тільки беззастережно доводиться стилістичною аналізою <g/> , але є про це й пряме свідчення Юрія Смолича ( <g/> Розповідь про неспокій <g/> .
doc#31 Чи він не висловив цього з цензурних міркувань <g/> , чи в ньому самому це твердження тоді ще не дійшло виразної ясности <g/> , — сьогодні сказати не можна і може ніколи не буде можливо <g/> .
doc#32 <p> Ми неспроможні сьогодні сказати <g/> , як засновники Академії уявляли собі майбутні стосунки новозасновуваної еміґраційної Академії з Академією в Києві <g/> .
doc#34 І кожний <g/> , вглядівши її з лугів <g/> , не втримався б і вимовив би <g/> : « <g/> Слава Тобі <g/> , Господи <g/> , і сьогодні зійшло сонце <g/> , хоч і сьогодні катівська влада на Україні <g/> » Та це в умовному способі <g/> , з тим характеристичним би <g/> !
doc#34 Не можна сказати цього про Осьмачку сьогодні <g/> .
doc#35 Згадка про юрбу <g/> , що сьогодні кричить осанна <g/> , а завтра розпинає ( <g/> « <g/> Слово на неділю цвітоносную <g/> » <g/> ) <g/> ; молитва « <g/> Ізбави нас <g/> , Господи <g/> , Юдина цілування <g/> » могли сприйматися тоді як вельми злободенні <g/> .
doc#36 До сьогодні наголос при вивченні творчости Ґе роблено на російських <g/> , а не українських зв'язках <g/> .
doc#37 <p> Навіть дитина знає сьогодні <g/> , що історичні процеси в їхній справжній суті і ті гасла <g/> , під якими діють сучасники <g/> , що рухають ці процеси <g/> , — речі дуже й дуже відмінні <g/> .
doc#39 Але найбільша його скорбота <g/> , — « <g/> що прийдешня Україна буде горем <g/> , без якого жити не можна вже й сьогодні на землі <g/> » <g/> , — себто що вона буде інакша і вже не і здійснить його веселкової селянської утопії <g/> . </p>
doc#40 Згодом стріляти стали не кулястими кулями <g/> , зв'язок понять розірвався <g/> , і сьогодні це вже два слова <g/> , зв'язані між собою не полісемією <g/> , а гомонімічно <g/> .
doc#40 Так зникло з ужитку багато предметів або частин одежі <g/> , зброї <g/> , хатнього устатковання <g/> , технічних приладів — і сьогодні архаїзмами стали такі слова <g/> , як лейбик <g/> , опанча <g/> , шолом <g/> , мисюрка <g/> , келеп <g/> , кресало <g/> , соха <g/> , мажа і баг <g/> .
doc#40 І сьогодні ще в літературній мові є деякі сполучники з надто широкою амплітудою значень ( <g/> напр <g/> .
doc#40 Коли ми читаємо <g/> , наприклад <g/> ; «— Я сьогодні маю привілей давати розпорядження <g/> , — сказала Мар'яна <g/> » ( <g/> Самч <g/> .
doc#40 ) і порівнюємо це речення з таким <g/> : « <g/> Мар'яна сказала <g/> , що сьогодні вона має привілей давати розпорядження« <g/> , — то справді в нас складається враження <g/> , що в першому випадку слова Мар'яни відтворені достоту <g/> , а в другому — тільки їхній зміст <g/> .
doc#40 Припустімо <g/> , наприклад <g/> , що Мар'яна <g/> , про яку мовилося в поданому прикладі <g/> , в дійсності сказала фразу так <g/> : « <g/> Панове <g/> , сьогодні я маю привілей давати розпорядження« <g/> .
doc#40 Перша його частина є « <g/> Я сьогодні маю привілей давати розпорядження« <g/> , другу — становить собою речення « <g/> сказала Мар'яна« <g/> .
doc#40 Саме тому речення « <g/> Мар'яна сказала <g/> , що сьогодні вона має привілей давати розпорядження <g/> » — становить собою непряму мову <g/> , а речення « <g/> Мар'яна сказала про свій привілей давати розпорядження <g/> » — структурою своєю просте — не становить собою непрямої мови <g/> . </p>