Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 від 1944 р. й досі <g/> . Тут міра справжньої поезії <g/> , і поетка виповнює її вщерть <g/> , тут і міра
doc#4 поетка виповнює її вщерть <g/> , тут і міра людяности поезії <g/> , і цей іспит вона теж складає гойно й в
doc#4 життя <g/> » <g/> , коли все живе вже зникло з піль <g/> , у поезії <g/> , що має характеристичну назву « <g/> Перед відходом
doc#4 вимінности смерти своєї й свого коханого в поезії « <g/> Над твоєю труною не плакатиму <g/> » <g/> , вже тут
doc#4 » <g/> , вже тут згадуваний <g/> , так смерть іншого в поезії « <g/> По кому дзвонять <g/> ? » стає і образом авторчиної <g/> ,
doc#4 суперечність — ще один вияв « <g/> щоденниковости <g/> » поезії Наталі Лівицької-Холодної <g/> . Але поза тим це
doc#4 , нічого не розв'язують <g/> . І в цьому принада поезії <g/> , а в їхньому багатстві й суперечності <g/> , може <g/> ,
doc#4 . </p><p> ВІСІМ </p><p> У тут досі сказаному я відокремив « <g/> нові <g/> » поезії від « <g/> старих <g/> » і трактував перші як цілість <g/> . Це <g/> ,
doc#4 індивідуальних феноменів нашої й світової поезії <g/> . Тож не буду розвивати й уґрунтовувати лінії
doc#4 про бодлерівсько-верленівське коріння цієї поезії і про потужний вплив Анни Ахматової <g/> . Я маю
doc#4 образности й ритмів « <g/> короля української поезії <g/> » початку нашого століття <g/> , оті « <g/> струни <g/> » <g/> , що « <g/> в
doc#4 потрібної для стилізації <g/> . Маю на увазі такі поезії <g/> , як « <g/> Ліричний спогад <g/> » ( <g/> 1971 <g/> ) <g/> , а особливо «
doc#4 Півонії <g/> » ( <g/> 1972 <g/> ) — незвичайно тонку стилізацію поезії Оксани Аятуринської <g/> , тим тоншу <g/> , що в кінці ледь
doc#4 визначає собою ввесь поетичний стиль пізньої поезії Наталі Лівицької-Холодної <g/> . Поетка шукає
doc#4 ні з чиїм іншим <g/> , хоч воно виразно належить до поезії XX сторіччя <g/> , протиставленої в своєму дещо
doc#4 ілюстраціях з мінімумом прикладів <g/> . </p><p> Зведення поезії з вершини Парнасу на низини щоденного дрібного
doc#4 голубиними вуалями </p><p> парк <g/> … </p><p> ( <g/> « <g/> Жоржини <g/> » <g/> ) </p><p> До поезії вдирається інтонація побутового діялогу — </p>
doc#4 специфічна <g/> , неповторна <g/> , суто особиста дикція поезії Наталі Лівицької-Холодної <g/> . Навіть суто <g/> ,
doc#4 поштовх до розвитку <g/> , зіткнувшися з гармонією поезії <g/> » <g/> . </p><p> Наталя Лівицька-Холодна часто нарікає на
doc#4 осіннього бунту і осіннього спокою цієї поезії <g/> ? Чи тільки ствердить істину не нового вже давно