Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#16 Ні <g/> , причина кризи в тому <g/> , що <g/> , зіткнувшися вперше з дійсністю в роки війни <g/> , вісниківство побачило <g/> , що <g/> , власне <g/> , в цій дійсності йому робити нічого <g/> , що з народом воно спільної мови не має <g/> .
doc#16 Це якась загальнолюдська верства <g/> , найчастіше істоти нордійської раси <g/> , що нічого спільного з нашим ґрунтом не мають <g/> .
doc#16 <p> Цитований уже Барзен пише <g/> : « <g/> Історія не вчить <g/> , як думав Геґель <g/> , що вона нічого не вчить <g/> ; вона вчить одного <g/> : багато голів — багато умів <g/> .
doc#16 А що вона не помічає нічого <g/> , що виходить поза межі її обрію <g/> , вона остаточно вигідно розташовується в цьому запасі <g/> .
doc#16 Підвалина <g/> , що скільки б підтасованих і зфальшованих цитат на потвердження її не наводив Донцов з староукраїнських джерел <g/> , не має нічого спільного з українським духом <g/> , а корениться в типово російській ментальності <g/> , становила завжди і тепер становить основу існування російської імперії <g/> .
doc#16 <p> Ці люди <g/> , поглинені до самозабуття однією ідеєю <g/> , нетерпимі до всякого прояву інакодумства <g/> , покликані своїм духом нищити все <g/> , що не йде з ними чи за ними <g/> , люди <g/> , що їх Донцов називає апостолами <g/> , а ми б воліли назвати інквізиторами ( <g/> бо даремно Донцов присягається християнством — його релігія нічого спільного з людяністю християнства не має <g/> , це хіба що давньожидівська релігія <g/> , а ще певніше — релігія антихриста <g/> , бога прокляття <g/> , жорстокости і антилюдяности <g/> ) <g/> , — ці люди <g/> , природна річ <g/> , нічого спільного з народом не мають <g/> .
doc#16 <p> Ці люди <g/> , поглинені до самозабуття однією ідеєю <g/> , нетерпимі до всякого прояву інакодумства <g/> , покликані своїм духом нищити все <g/> , що не йде з ними чи за ними <g/> , люди <g/> , що їх Донцов називає апостолами <g/> , а ми б воліли назвати інквізиторами ( <g/> бо даремно Донцов присягається християнством — його релігія нічого спільного з людяністю християнства не має <g/> , це хіба що давньожидівська релігія <g/> , а ще певніше — релігія антихриста <g/> , бога прокляття <g/> , жорстокости і антилюдяности <g/> ) <g/> , — ці люди <g/> , природна річ <g/> , нічого спільного з народом не мають <g/> .
doc#16 Але і поза цим тут поставлено всі крапки над і. Нас кличуть до інквізиції й « <g/> стєнки <g/> » <g/> ; нам ототожнюють охрищення Руси й Хмельниччину з большевицькою « <g/> стенкою <g/> » <g/> ; нам твердять <g/> , що нічого українського в історії України не було <g/> , а є тільки вічна й незмінна для всіх народів ґільйотина й « <g/> стєнки <g/> » <g/> .
doc#16 <p> Після таких цитат легко зрозуміти <g/> , чому большевики в своїй антиукраїнській пропаганді найохочіше послуговуються саме ім'ям Донцова <g/> : ніяка їхня пропаганда не вигадає проти українського визвольного руху й української визвольної ідеї нічого більш компрометуючого <g/> , ніж ця гістерика людини <g/> , що втратила всякі зв'язки з ґрунтом <g/> , з народом і хоче надолужити це цинізмом ката <g/> , фанатизмом касти « <g/> апостолів <g/> » — інквізиторів <g/> . </p>
doc#16 Замість шукати стежки до свого народу люди в розпучливому самознепритомненні проголошують <g/> , що їм <g/> , власне <g/> , нікого й нічого <g/> , крім своїх переконань <g/> , розжеврених до найзапеклішого фанатизму <g/> , не треба <g/> .
doc#16 Воно відривало її від народу <g/> , воно перетворювало її на фанатичну секту засліплених мучеників і інквізиторів <g/> , які не хотіли мати нічого спільного з дійсністю і які через це не раз витрачали свої сили на завдання другорядні <g/> , побічні або навіть для української справи шкідливі і убивчі <g/> .
doc#17 Кулішеві як політикові робітництво могло імпонувати чи ні <g/> ; як авторові « <g/> Народнього Малахія <g/> » воно йому нічого не могло дати <g/> .
doc#18 <p> Насамперед впадає в око <g/> , що поет нічого не сказав про зв'язок поеми з революцією 1905 року <g/> .
doc#18 Зрештою <g/> , вже сам час <g/> , протягом якого Франко виношував образ і тему « <g/> Мойсея <g/> » говорять виразно <g/> , що поза випадковим збігом у часі поема і революція не мають нічого спільного <g/> .
doc#18 — Усти- янович пише й малює поверху <g/> , нічого з глибин душі Мойсея не добуває <g/> , не розуміє його трагізму <g/> » <g/> . </p>
doc#18 На перший погляд ці твори не мають нічого спільного з « <g/> Мойсеєм <g/> » <g/> .
doc#18 Гори паперу списано про « <g/> передчування соціяльної революції <g/> » або про « <g/> націоналізм <g/> » поеми <g/> , але майже нічого про поетичну техніку твору <g/> .
doc#19 <p> </doc> </p><p> ( <g/> Василь Мова <g/> ) </p><p> Більш нічого </p><p> Не викроїлося <g/> , і драму </p><p> Глухими <g/> , темними рядами </p><p> На смітник земля ввижається поетові « <g/> правди й волі арештарнею <g/> » <g/> , суцільною « <g/> мертвуїцою буцигарнею <g/> » <g/> , песимізм не виявляється так яскраво <g/> .
doc#19 Сучасний читач виховується на Руданському <g/> , Свидницькому <g/> , знає Манжуру <g/> , але про Мову не чув нічого або <g/> , в кращому випадку <g/> , знає тільки один його вірш <g/> , що став хрестоматійним <g/> , — « <g/> Козачий кістяк <g/> » <g/> .
doc#19 Ні про матеріяльний рівень їхнього життя <g/> , ні про їхні погляди й звичаї <g/> , ні про ставлення до сина не знаємо нічого <g/> .