Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#16 Апелювати не до розуму культурної людини ( <g/> за його термінологією « <g/> еліти <g/> » <g/> ) <g/> , а до розгнузданих інстинктів черні — за власним висловом Донцова <g/> , « <g/> того шумовиння <g/> , тої голоти <g/> , яку Бакунін звав " <g/> Гранд канай попюлер <g/> " <g/> , а Маркс — " <g/> люмпенпролетаріятом <g/> "» <g/> . </p>
doc#16 Коли большевицька конституція проголошує низку прав людини - в цих фразах є багато слушного <g/> , і біда в тому <g/> , що вони в тій системі можуть бути тільки фразами <g/> .
doc#16 <p> За Донцовим <g/> , Мономах « <g/> радив " <g/> не зріти на воєводи і сторожі <g/> , або на посадників і на баричі <g/> "» <g/> , себто пропонував не звертати жадної уваги на добробут і щастя окремої людини <g/> .
doc#16 В морально - етичній площині це прекрасно окреслив Макс Шелер <g/> : « <g/> Воля ( <g/> das Wollen <g/> ) зроджує завжди протилежність того <g/> , чого вона хоче <g/> , коли вона не підносить вищої цінности <g/> , здійснення якої <g/> , поглинаючи енергію людини <g/> , змушує забути погане <g/> , — а спрямовує себе на голе поборювання заперечення потягу <g/> , мета якого видається сумлінню " <g/> недоброю <g/> " <g/> .
doc#16 Хибне й приречене на загибель все те <g/> , що не виходить з живої людини <g/> , що намагається викривити її на догоду своїй теорії <g/> .
doc#16 Можна жадати <g/> , щоб література виховувала <g/> , поширюючи й збагачуючи внутрішній світ людини <g/> , навчаючи читача ще не відомих йому думок <g/> , почувань і вражень <g/> .
doc#16 І можна жадати <g/> , щоб література виховувала <g/> , звужуючи і збіднюючи внутрішній світ людини <g/> , тримаючи її в колі раз назавжди встановлених думок і почувань <g/> , не випускаючи за межі цього кола <g/> .
doc#16 Можна жадати <g/> , щоб література з однобічної й викривленої людини виховувала цілісну й гармонійну <g/> , а можна жадати <g/> , щоб цілісну і гармонійну людину вона перетворювала на однобічну й партійно-засліплену <g/> . </p>
doc#16 Ідеал Донцова — доведення однобічности людини до межі <g/> .
doc#16 Саме росіянин Лев Толстой учив <g/> , що мистецтво не мусить збагачувати світ людини <g/> , не мусить розкривати їй очі на широке довкілля і її співлюдей <g/> , а мусить заражати людину однією якоюсь настановою <g/> .
doc#16 Ми додали б <g/> : і недовір'я й ненависти до людини <g/> .
doc#16 Одначе саме та характеристика « <g/> людини маси <g/> » <g/> , яку дає Ортеґа-і-Ґассет <g/> , цілковито стосується до самого Донцова як публіциста <g/> .
doc#16 Ортеґа-і-Ґассет вказує <g/> , хто є носії поглядів цієї масової людини <g/> : большевизм і фашизм <g/> .
doc#16 <p> Після таких цитат легко зрозуміти <g/> , чому большевики в своїй антиукраїнській пропаганді найохочіше послуговуються саме ім'ям Донцова <g/> : ніяка їхня пропаганда не вигадає проти українського визвольного руху й української визвольної ідеї нічого більш компрометуючого <g/> , ніж ця гістерика людини <g/> , що втратила всякі зв'язки з ґрунтом <g/> , з народом і хоче надолужити це цинізмом ката <g/> , фанатизмом касти « <g/> апостолів <g/> » — інквізиторів <g/> . </p>
doc#16 Ці хиби вимагали справді радикального лікування <g/> , лікування — в межах внутрішнього світу української людини — методами вогню і заліза <g/> .
doc#16 Маси принесли з собою не зфальшований « <g/> дух нашої давнини <g/> » — в дійсності дух інквізиційних кострищ і Гільйотин чужих революцій — вони принесли з собою справжню українську духовість <g/> , вони принесли з собою віру в себе як у народ <g/> , гармонійність душі української людини <g/> . </p>
doc#16 Концепцію нового етапу нашого визвольного руху <g/> , яка потребує ще свого докладного опрацювання і деталізації <g/> , і визначають передусім оці найголовніші складники <g/> : антеїзм <g/> , єдність національного фронту <g/> , толерантність до своїх партнерів у межах національного фронту <g/> , ідеал цілісної української людини і цілісне сприйняття всіх українських традицій <g/> : і княжої доби <g/> , і козачої <g/> , і XIX сторіччя в їх синтезі ' <g/> , —розуміється <g/> , відвіюючи від справді українських традицій чужі невідповідні впливи і перекривлення <g/> , спричинені чужим тиском <g/> .
doc#17 Голубі мрії – і разюча безпорадність у дійсності <g/> , всесвітянські пляни реформи людини – і знищення основ <g/> , на яких сам існуєш <g/> , фактично – діяльність шкідлива й руїнницька <g/> , суб'єктивно – безкорисливе <g/> , самовіддане служіння людині й людству <g/> .
doc#18 <p> Біографічна паралеля Франка <g/> , перед лицем смерти <g/> , в безнастанних конфліктах з галицькою суспільністю <g/> , то загострених <g/> , то погано прихованих <g/> , і Мойсея <g/> , людини <g/> , що знала <g/> , де земля обітована <g/> , кликала й вела до неї <g/> , була цькована і покинена своїм народом і була рокова- на вмерти <g/> , не ввійшовши до краю майбутнього <g/> , на порозі його <g/> , — виразна <g/> .
doc#18 « <g/> Конфлікт між національними почуваннями людини та скептичними міркуваннями людського інтелекту <g/> » вбачав у поемі її перший інтерпретатор Ярема <g/> .