Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#5 <p> Щоб підкреслити нормальність цього забурення білка <g/> , що його люди звуть коханням <g/> , автор змушує саму Марту шукати ориґінального завершення свого кохання ще тоді <g/> , коли їй здавалося <g/> , що Славенко її кохав <g/> .
doc#5 Нарешті вона знаходить те <g/> , що їй видається першим <g/> , небувалим розв'язанням <g/> : добровільно зректися свого щастя <g/> , коли воно в повному розквіті <g/> , самохіть розпрощатися з милим <g/> .
doc#5 Подруге <g/> , що ще гірше <g/> , вона довідується <g/> , що коли вона дійшла свого рішення про добровільну розлуку <g/> , Славенко <g/> , її Юрчик <g/> , уже думав тільки про те <g/> , як її покинути <g/> , отже <g/> , « <g/> знелюблення однієї сторони <g/> » вже наступило <g/> . </p>
doc#5 Тоді <g/> , коли Славенко визнає <g/> , що навіть якби він знайшов у висліді своїх спроб змогу створити синтетичний білок <g/> , це нічого б не розв'язало в житті людства <g/> .
doc#5 І ще більше тоді <g/> , коли він дозволяє собі здати справу з марности повстання розуму <g/> , частини <g/> , проти закону всесвіту <g/> , цілого <g/> : « <g/> Наші пояснення всі нікчемні й нічого <g/> , зрештою <g/> , не пояснюють <g/> .
doc#5 Може ще нема <g/> , а може й не було б <g/> , коли б він міг писати далі <g/> .
doc#5 Ну <g/> , що ж <g/> , коли так <g/> , – це тільки їхня власна невеличка драма <g/> .
doc#6 Його вирішальний мистецький успіх прийшов <g/> , коли йому було 33 роки — перша виставка в Торонто <g/> , а його “ <g/> нормальне <g/> ” життя мистця тривало несповна сімнадцять років <g/> , — він помер <g/> , коли йому було п'ятдесят <g/> . </p>
doc#6 Його вирішальний мистецький успіх прийшов <g/> , коли йому було 33 роки — перша виставка в Торонто <g/> , а його “ <g/> нормальне <g/> ” життя мистця тривало несповна сімнадцять років <g/> , — він помер <g/> , коли йому було п'ятдесят <g/> . </p>
doc#6 Це були “ <g/> портрети <g/> ” тих знарядь <g/> , тих інструментів <g/> , якими працював мис- тець у цій галерії <g/> , коли він був там найнятий як робітник — обрамлювач картин інших майстрів <g/> : об'єктами “ <g/> портретів <g/> ” були щипці <g/> , молотки <g/> , пензлі <g/> , пилки тощо <g/> .
doc#6 <p> Виходень з суспільного споду — його батько <g/> , людина з трирічною освітою <g/> , невсипущою гіркою працею своєю й усієї родини вибився на розмірно заможного фармера <g/> , хоч починав з нічого <g/> , коли дев'ятнадцятирічним юнаком — чотири роки перед народженням Василя — прибув з румунської тоді Буковини ( <g/> 1923 <g/> ) на західноканадські прерії <g/> , — молодший Курилик на гребені хвилі мистецького успіху задовольнявся малим <g/> .
doc#6 Справді <g/> , “ <g/> канадськости <g/> ” в творчості Курилика дуже багато <g/> , часто навіть з документацією <g/> , коли мистець точно льокалізує місце “ <g/> дії <g/> ” даної картини <g/> .
doc#6 Але тут мотивація многоепізодности й “ <g/> килимности <g/> ” не побутова і не малярська <g/> , і ведуть ці картини радше не до Бройгеля <g/> , а до його попередників <g/> , тож до такого типу картин доцільніше буде повернутися дещо пізніше <g/> , коли буде в нас мова про Куриликові ідеологічні комплекси і про його зв'язок з Босхом <g/> .
doc#6 Звичайно <g/> , розквіт творчости Курилика припадає на роки 1960—1977 <g/> , розріст екзистенціялізму — на сорокові роки <g/> , але таке відставання цілком природне <g/> , коли взяти на увагу біографію мистця <g/> , а також загальний триб культурного життя тоді в Торонто <g/> .
doc#6 Сковорода був <g/> , може <g/> , послідовніший <g/> , Курилик — людяніший <g/> , навіть тоді <g/> , коли він погрожував людству й людині й кидав на них пристрасні інвективи <g/> .
doc#6 Але я згадав цей фрескоподібний образ Караваджо <g/> , коли побачив Куриликів “ <g/> Докір сумління <g/> ” ( <g/> ч. 1 <g/> ) <g/> , хоч і теми <g/> , і виконання <g/> , і розмір <g/> , і функція двох картин не мають нічого спільного <g/> .
doc#6 “ <g/> Розгадка <g/> ” картини тільки тоді правильна <g/> , коли її потверджує кожний деталь <g/> .
doc#6 З другого боку <g/> , коли маляр схоплює динаміку світу <g/> , назва розгортається в речення з дієсловом у різних його формах <g/> : “ <g/> Сатана сіє бур'ян у церкві <g/> ” <g/> , “ <g/> Переслідувані тетеручкою-матір'ю <g/> ” <g/> .
doc#6 У тих <g/> , менше типових випадках <g/> , коли обличчя вималювано <g/> , те саме обличчя повторюється в різних картинах <g/> , здебільша довгасте в дорослих ( <g/> але кругле у фармерів <g/> ) <g/> , кругліше в дітей або підлітків <g/> .
doc#6 Історія закінчилася щасливо <g/> , коли Курилика переконали <g/> , що Франко згодом помирився з Церквою <g/> .