Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 І хоч внаслідок цих мінливостей і суперечностей історичного розвитку є в українській літературній мові багато суперечного з погляду логіки <g/> , але це не конче і не завжди означає її дефектність <g/> .
doc#9 Навпаки <g/> , знаємо з історичного досвіду <g/> , що найбагатішими <g/> , найгнучкішими завжди бували ті літературні мови <g/> , що виросли саме з такого « <g/> неорганізованого <g/> » зростання різнодіялектних ( <g/> а часто навіть різномовних у генезі <g/> ) мовних елементів <g/> .
doc#9 Вона живиться тими здоровими <g/> , повнокровними елементами <g/> , носієм яких завжди є селянська мова <g/> , а сторонні елементи здобуває тільки з російської мови <g/> .
doc#9 Але в живій літературній мові тепер майже завжди наголос на приростку <g/> : оцінка або вагання <g/> : відпустка ( <g/> Із <g/> .
doc#10 поліські “ <g/> дифтонги <g/> ” не є справжні дифтонги <g/> , бо це є суцільні й неподільні фонеми <g/> , які в своїй артикуляції поступово пересковзають від початкового звука до кінцевого <g/> , бувши довгістю й сприйманням нормальними голосними <g/> ; вага цих полюсів такого звука може мінятися в мові навіть тієї самої особи <g/> , але завжди це звуки одного ряду <g/> .
doc#10 Він намагається пов'язати постання діалектів з групуваннями старих східньослов'янських племен ( <g/> 5 <g/> , 135 <g/> ; 6 <g/> , 258 <g/> ) <g/> , сучасну карту говірок Чернігівщини виводить з історичного минулого <g/> , зокрема з історії рухів людности на цих теренах ( <g/> 16 <g/> , 279 <g/> ) <g/> , і свою характеристику діялектологічних меж Чернігівщини він прямо закінчує словами <g/> : “ <g/> Діалектичне життя Північного Лівобережжя було зв'язане і завжди розвивалося в згоді з загальною історичною долею цієї країни <g/> ” ( <g/> 16 <g/> , 280 <g/> ) <g/> .
doc#10 Поділюся тут зібраним <g/> , сподіваючися <g/> , що інші згодом доповнять його іншими фактами <g/> , а може й відсіють дещо <g/> , — бож пам'ять людська завжди може помилитися <g/> , а частина моїх даних спирається на спогади самовидців <g/> . </p>
doc#10 Назву з них такі <g/> , як вимога в чужих словах вимовляти ( <g/> й писати <g/> ) завжди и <g/> , за народною вимовою давніше позичених слів типу універсал <g/> , министер ( <g/> 3 <g/> , 169 <g/> ) <g/> ; спроба заборонити дієприкметники на -лий і великою мірою звести пасивні дієприкметники на -ний <g/> , -тий до ролі прикметників ( <g/> 5 <g/> , 20 <g/> , 24 <g/> , 2516 <g/> ) <g/> ; спроба відновити сполуку дієприслівника з дієсловом за допомогою сполучника та ( <g/> типу <g/> : Увійшовши <g/> , та став <g/> , — 5 <g/> , 33 <g/> ) <g/> ; спроба заборонити дієслова було й буде та орудний відмінок дійової особи в усіх випадках при безособових присудках на -но <g/> , -то ( <g/> 5 <g/> , 35 <g/> ) <g/> ; спроба обмежити <g/> ,
doc#10 Тоді як вони спиралися більше на “ <g/> Мысль и язык <g/> ” <g/> , ранній і ще мало самостійний твір Потебні і на його психологічно обґрунтовану теорію літератури <g/> , Курило продовжувала головний напрям його геніальних синтаксичних студій і продовжувала також те <g/> , що завжди було скритою пружиною всієї діяльності Потебні — його українство <g/> . </p>
doc#10 <p> Перейнявши від Потебні і безпосередньо від його вчителя В. Гумбольдта їх національний романтизм <g/> , Курило перейняла від Потебні й другу його рису <g/> , що завжди обмежувала його романтизм <g/> , — його тверезість в оцінці фактів <g/> , його чесність науковця <g/> .
doc#10 Відбиток цей далеко не завжди прямий і точний <g/> , його треба вміти прочитати <g/> , потрібно для цього багато філологічних знань і інтуїції <g/> .
doc#10 Не можна не відзначити <g/> , що вага внутрішніх закономірностей мовного розвитку тут применшена і щодо причин мовних змін <g/> , і особливо щодо їх напряму <g/> , який чей же завжди визначається взаємодією нового фактора з наявними в мові тенденціями <g/> .
doc#10 , 17 <g/> , 39 <g/> ; 18 <g/> , 143 <g/> ; 20 <g/> , 105 <g/> ) <g/> , але тільки між іншим <g/> , не завжди вдало і завжди не з перших рук <g/> .
doc#10 , 17 <g/> , 39 <g/> ; 18 <g/> , 143 <g/> ; 20 <g/> , 105 <g/> ) <g/> , але тільки між іншим <g/> , не завжди вдало і завжди не з перших рук <g/> .
doc#10 Діалектологічні дані й дані пам'яток не завжди виступали гармонійно в її працях <g/> , перші здебільша панували <g/> .
doc#10 Те саме не завжди виразно зформульоване намацування шляху до фонологічної настанови проявилося і в відкиданні спроби Форкгаммера збудувати універсальну <g/> , всесвітню звукову систему поза межами окремих мов ( <g/> 542 <g/> ) <g/> . </p>
doc#10 Після цієї кампанії цькування <g/> , як завжди в таких випадках <g/> , наступило цілковите замовчування <g/> .
doc#11 Діло тут не завжди просте <g/> .
doc#11 А якби чомусь не виходило <g/> , — наш рідний Чортопіль завжди вам і нам до послуг <g/> .
doc#12 Літери щ і ї завжди позначають два звуки <g/> : шч і йі <g/> .